Ланцюги реальності
Проза. Весняні лінощі
Весняні лінощі
Березень. В селі купа роботи, що й хтозна з чого починати.
Зранку, як завжди, морозно, тому працювати – лінь. До обіду лінощі не відпустили, бо сонечко почало пригрівати, я вирішила посидіти на лавці. Неквапливо пила солодкий кленовий сік, позіхала і слухала щебетання птахів.
Поки літала десь у мріях, то в чашці з соком вже купалось три маленькі комашки. Через декілька хвилин там було їх чимало. Зовсім знахабніли! Знайшли, де зробити собі басейн! Соку перехотілось… Задумалася, що можна було б написати казку про чарівних комах, тільки якось потім, як з’явиться натхнення. А ще ж робота «стоїть». Ну і нехай!
Хочеться якогось дива! Все-таки весна надворі.
Щоб не заснути, вирішила трішки прогулятися. По дорозі зробила декілька фоточок тварин, що грілися на сонечку…
Раптом побачила на дереві білочку. Зраділа. Поділилася у вайбері радістю з другом… Відповів, що треба менше пити. А я ж взагалі не п’ю. Тільки закушую. О, точно, треба піти до когось в гості, може, нагодують чимось смачненьким…
Пішла в сусіднє село. Пригостили. Печеними яблуками. Всі не подужала з’їсти, тому решту розпихала по кишенях. Подякувала господарям і пішла далі…
Ввечері з’явилося бажання працювати, але – нехай вже завтра, бо скоро ніч. Ось так, в очікуванні дива, ще один день і промайнув…
12.03.2023
#773 в Різне
#94 в Поезія
#1017 в Сучасна проза
Відредаговано: 19.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
