Ланцюги реальності
Проза. Біла королева
*** *** ***
Інколи зима буває зовсім непередбачувана. Погляньте, наскільки швидко змінюється її настрій!
Дивишся – скрізь снігу намело, що й дороги не видно, а під вечір ще й морози вдарили...
Наступного ранку глянеш – вже зовсім тепло, йде дощ, з’являється, мов нізвідки, густий білий туман.
До вечора від снігу не лишається й сліду.
Можна, як восени, вдягати гумові чоботи і сміливо міряти калюжі...
Настав ранок. Знову мороз. Ще вчора ніжні краплинки дощу танцювали на гілочках верби, падали на пожовклу траву, торкалися поверхні грунту, збиваючись в невеличкі зграйки, ніби чогось боялися, і тому в такий спосіб намагалися себе захистити.
Та це не допомогло, адже сьогодні вони застигли на місці, ставши прозорими скляними намистинками, що так і виблискують під промінчиками ранкового сонечка.
Всі калюжі замерзли, дітлахи на радощах біжать мерщій кататися на льоду, адже через декілька днів знову потепліє.
Зима потихеньку лоскоче великі сірі хмарки. Від цього в повітрі закружляли перші сніжинки, потім їх стає все більше і більше. Ось вони вже вкривають землю красивою пухнастою ковдрою.
І так файно навколо. Здається, ніби ми всі потрапили в зачарований казковий світ...
Як же тебе не любити, Біла Королево?!
22.12.2022
#773 в Різне
#94 в Поезія
#1017 в Сучасна проза
Відредаговано: 19.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
