Поезія 3

             ***
В воді луги, поля і грядки,
Ще й наплодилось комарів.
В погоди явно неполадки -
Мов запобіжник десь згорів.
Радіють жаби і лелеки,
Рояться хмари мошкари.
Ще й лебеді тут недалеко
Своє потомство навели.

Розкисли грунтові дороги,
Стежки всі швидко заросли.
І через надлишок вологи
Ставки й калюжі "  зацвіли".

А скоро літо. Прийде спека.
Болото висохне умить.
І з дитинчатами лелека
В гнізді собі буде сидіть.

Погода, наче ота жінка
Примхлива, мила і п'янка.
Змінити настрій може стрімко -
Була, мов лід, стала жаркá.
26.05.2023

         ***

Вечір за селом
І хмарки багряні.
Знов своїм теплом
Літечко нас манить.

Ось зоря зійшла.
А місяць за нею,
Мов куля скляна,
Сяє над землею.

Темрява та ніч,
Здається, у змові -
Чути зусібіч 
Їх дивну розмову.

Десь серед степів
У годину пізню,
Немов дзвін птахів,
Лине тиха пісня.

То чаклує ніч,
Вкладає всіх спати.

Ти її не клич,
Щоб не позіхати.

Ось вже і земля
Солодко дрімає,
А тиша німа
В повітрі витає.
20.06.2023

         ***
У полі безліч пташок,
Так мило цвірінчать,
Полюють на комашок,
І діток своїх вчать.

На квіточці біленькій,
Неначе акробат,
Там павучок маленький
Зробив сальто назад.

Завис на павутинці

Та лапки розминав.
Здавалось, він промінчик
Від сонечка впіймав.

Ось день вже догорає,
І павучок зморивсь,
Тихенько позіхає,
Під квіточку заліз.

Затихло все навколо.
Не чути спів птахів,
Багряне сонце кволо
Пішло в країну снів.
1.07.2023

          ***
Ішов вечір непомітно,
Усміхаючись привітно.
Роззирнувшись на всі боки,
Він пришвидшив свої кроки.
Ніч його наздоганяла,
Мов ліхтарики чіпляла

Чудернацькі в небі зорі.
Видко щоб було надворі.
31.07.2023

           ***
Не складаю вже вірші,
Рими не придумую,
Бо той біль в моїй душі
Пробив серце кулею.

Ось роками так живу,
Рани не затягує,
Все по течії пливу,
Бо життя не радує.

Посміхаються всі люди,
А мені не хочеться.
Втомлено іду в нікуди,
Ледь ноги волочаться.
1.08.2023

          ***

Вчора диво учинилось.
В нас сорока оселилась.
Ця хитрунка білобока
Має вигляд ще нівроку:
Чорні очі, як вуглинки,
Та доглянуті пір'їнки,
Попри невеликий зріст -
Дуже довгий в неї хвіст.
А на сонці - вся аж сяє,
Та ще й хист до співу має.
Дуже любить їсти кашу.
Ось така сорока наша.
6.08.2023

            ***
Сидіти вже набридло в хаті.
Пішли ми трішки погуляти.
Роса трави ніжно торкалась, 
Сонечко спатоньки збиралось.

Ми грали в піжмурки у просі.

Додому згодом бігли босі,
Ледве торкаючись землі,
Бо нас кусали комарі.

Швидше б поїсти, бо голодні,
Зігріти ніженьки холодні.
Дорóгою ми знайшли сливи.
Наїлись... і були щасливі.

Навкруги тиша і поля.
З'явилась в небі ось зоря.
Додому потемки прийшли.
Чудово час ми провели!
13.08.2023

           ***
Малинові хмаринки,
Не знаючи спочинку,
Пливуть собі кудись.
А я дивлюсь увись.

Яскравий захід Сонця -

Бальзам для мого серця,
Неначе м'ятний чай,
Розтоплює печаль.

Кружляє сокіл в небі,
Мабуть шука що-небудь 
Смачного на вечерю,
Бо зголоднів шалено.

І мишка з дітлахами,
Ось навпростець, полями
Біжить хутко до нірки.
З'явилась в небі зірка.

Ти темряви не бійся,
Бо скоро зійде Місяць,
Немов чарівна куля,
Що струн душі торкнула.

Осяє все навколо
І посміхнеться кволо
Отой Місяць блідий,

Бо час настав для мрій.
22.08.2023

          ***
В світі безліч є чудес.
Одне з них - Аліекспрес.
Замовляєш, забираєш
І в коробку десь складаєш.

Хоч нема в тому потреби -
Все одно купити треба,
Щоб лежало і пилилось,
І ні разу не згодилось.

Ось, яка гарна каблучка
І якась блискуча штучка,
Зуби й кігті накладні.
Нафіга то все мені?!

Ще візьму ельфійські вуха,
Рукавички, капелюха

І перуку на додачу.
Знов купую все, що бачу.

Я того й не помічаю,
Як всі кошти витрачаю.
Встановити б якісь межі,
Бо вже виникла залежність.
23.08.2023

                ***
Рідне село по троху вимирає,
Майже людей в ньому немає.
Залùшилося «три старі каліки».
Їм байдуже, де доживати віку.
Хатинки похилились до землі.
Тяжко від цього стало на душі мені.
Там, де колись ходила я стежками,
Давно вже заросло все бур’янами.
Поля, які рясніли полином пахучим,
Вкрилися зараз тереном колючим,

А далі, пам’ятаю, був ставок,
Там плавало завжди безліч качок.
Тепер змілів, ще й вербами обріс.
Це вже не став, а якийсь ліс.
Куди не глянь – природа дика.
Село моє, куди ж ти зникло?!
26.08.2023

                ***
Стиглі ягоди смачненькі
Висять намистом на гіллі,
Терпкі і трішечки кисленькі.
На сливу схожі, лиш малі.

Надворі осінь та дощі,
Часом і холод дошкуляє.
Тернові за селом кущі
Така погода не лякає.

А взимку ягідки оті
Інеєм вкриються раптово.
Не бачила я у житті

Ще красивішого нічого.
1.09.2023

                  ***     
Натхнення завжди зненацька приходить.
Та як же воно мене ще й знаходить?!
Так хочу подалі від тих творчих дум.
В роботі ховаюсь. Вони ж, немов струм,
Пронизують кожну клітиночку тіла.
Цього почуття вже позбутись несила.
В житті така доля, напевно, моя -
Творити, писати про ріки й поля,
Про світ уцілóму, проблеми людей.
Від цього не спати багато ночей..
У кáзках, віршах, навіть в оповіданнях
Про все те, що бачу, пишу знов старанно.
А згодом, як видам іще одну книжку,
То місяців два відсипатимусь в ліжку.
1.09.2023