8

Глава 8: Перша битва
Ніч накрила місто, і Анна відчула, як її серце б’ється в унісон з темрявою. Вона і Даніель стояли в центрі таємничого світу, який відкривався перед нею, і кожен крок на цьому шляху мав бути обережним. Вони мали змінити все, але для цього потрібно було почати з самого початку: з руйнування кланів, з їхніх ілюзій і їхніх правил. Вона йшла разом із ним, але не могла забути, хто він насправді.
— Ти впевнений, що ми готові до цього? — запитала вона, нахилившись до нього, поки вони йшли через темні вулиці 

Даніель зупинився і обернувся до неї. Його погляд був твердим, але в ньому читалася певна втома, яка здавалася давно закарбованою в його душі.
— Ні, я не впевнений, — відповів він тихо. — Але ми не маємо вибору. Цей шлях веде нас до свободи. Я більше не хочу бути частиною цієї боротьби, але я готовий йти з тобою, Анно.
Її серце тріпотіло від цих слів. Вони не мали обіцяти один одному нічого, крім підтримки, але вона відчувала, що цей шлях є їхнім шляхом. І навіть якщо йому доведеться привести її в темряву, вона буде йти поруч.
— Що ми будемо робити першочергово? — запитала вона.
— Ми маємо зруйнувати основу їхньої влади. Найсильніші клани вампірів, вони тримають все під контролем. Але є один, хто в цьому всьому почав мати найбільшу силу. Його клан — це те, що тримає їх усіх разом.
Анна схилила голову, згадуючи ті історії, які чула про вампірські клани. Вони були як тіні, невидимі для більшості, але при цьому мали неймовірну могутність. Кожен з них мав свої інтереси і плани, але всі вони зосереджувались на трьох великих клани, які правили світом вампірів.
— Ми маємо йти до нього, — сказала вона, відчуваючи, як її серце б’ється швидше. — Це буде найбільша битва, але вона буде визначати все.
Даніель кивнув і взяв її за руку, ведучи через темний ліс на околицях міста, де ховався один із найбільших кланів. Вони вже знали, що у цьому лісі немає прихистку від клану, що править цією територією. І вони знали, що це буде їх перша битва.
Анна вже не була просто дівчиною, яка намагалась ховатися. Вона була частиною великої гри, і тепер її здібності, які спочатку здавались їй таємницею, стали її зброєю. Вона ще не повністю розуміла силу, яку в собі носила, але тепер це мало значення. Вона була готова боротися.
— Час йти, — промовив Даніель, і його голос був сповнений впевненості, якої він, здавалося, раніше не мав.
Даніель і Анна продовжили свій шлях через ліс, поки не дісталися до укриття клану. І тут, під покровом ночі, коли місяць освітлював лісовий ландшафт, вони зустріли перший виклик.
З-за дерев з’явився вампір, його очі яскраво червоніли, а на шкірі відбивалося відчуття сили. Він був частиною клану, і його погляд був холодним, сповненим презирства.
— Ви думаєте, що можете змінити все? — сказав вампір, посміхаючись. — Клан не дозволить вам це зробити.
— Це не твоя справа, — відповів Даніель, його голос був спокійним, але відчувалася в ньому смертельна рішучість. — Це війна за свободу, і ти в ній не учасник.
Даніель відразу зробив крок уперед, а вампір миттєво кинувся на нього, готовий до бою. Анна не залишалась осторонь. Вона відчула, як її внутрішня сила прокидається, і погляд її очей став різким. Від неї ніби виходила незвична енергія, сила, здатна зламати будь-які перепони.
Вампір наблизився до Даніеля, але в той момент його очі зустріли погляд Анни. І цей погляд був настільки потужним, що навіть найсильніший вампір не зміг витримати його. Його тіло занурилося в темряву, і він впав на землю, знищений її силою.
Даніель з подивом подивився на неї, і його очі блиснули від розуміння.
— Ти… ти дійсно здатна на це, — прошепотів він.
Анна лише кивнула, відчуваючи, як її сила наростає. Це був лише початок їхнього шляху. Вони знищили першого ворога, але війна тільки починалась.
— Це лише початок, Даніелю, — сказала вона твердо. — Ми зламаємо цей порядок.
Вони разом йшли далі, готові зустріти все, що могло стати на їхньому шляху.