Розділ XI Закохана цариця

Щастю Ліани не було меж, вони з Рафаїлом багато часу проводили разом. Прогулювалися пляжем, по царському саду або каталися верхом. Рафаїл ні на мить старався не відпускати від себе свою кохану. Ліані було дуже комфортно в обіймах коханого, але і про обов'язки правительки Океанії вона теж не забувала, виконувала їх з гідністю, а Рафаїл допомагав їй. Він був щасливий, що знайшов своє щастя, свою кохану дівчину. 
Його батько цар Іро, був трохи незадоволений, що його син буде тільки чоловіком цариці Океанії, а не царем Океанії. Але дивлячись на те, які щасливі Ліана і Рафаїл, змирився з тим, що його син не буде царем Океанії, нічого, зате він стане царем Онтарії. А, якщо Рафаїл з Ліаною одружаться до того, як вона стане царицею Галактики Маріінрів, то вони стануть обоє повноправними правителями Галактики. Саме цього цар Іро і прагнув все своє життя. Його планам судилося збутися.
Ліана вже вкотре приміряла весільне вбрання, нарешті воно було повністю готове, цариця дивилася на себе в дзеркало, на прекрасний одяг, який так пасував їй, вона була щаслива. Але їй також дуже хотілося розділити своє щастя з мамою Одаркою і з своїм найкращим другом Віктором:
- Шкода, що їх не буде поруч на моєму весіллі. - сказала Ліана поглянувши на Ейві.
- Що, ти про кого? - перепитала Ейві вдаючи, що не розуміє про кого йдеться.
- Моя мама Одарка і Віктор. Я б хотіла, щоб вони розділили мою радість і щастя. Я б так хотіла їх бачити на своєму весіллі.
- Я постараюся щось зробити, щоб твій друг Віктор перемістився на Океанію, на твоє весілля. А з мамою Одаркою буде складно, боюся це для неї буде шокуючим ударом. Але обіцяю, я все зроблю, що в моїх силах.
- Дякую Ейві, ти найкраща подруга. - сказала Ліана і ніжно обняла подругу.
Єйві відчула щось чарівне, їй було дуже приємно, тепер вона ставала все більше людиною, тому що відчувала емоції, справжні людські емоції.
Ліана наказала дівчатам служанкам, щоб зняли з неї весільний наряд і переодягли в одяг для верхової їзди.
Вже через годину Ліана і Рафаїл їхали верхом на конях по прекрасних луках, узліссях, галявинах царства, насолоджуючись красою і величчю Океанії.
Після прогулянки Рафаїл поїхав з Едуардо і своїм батьком оглядати навколишні поселення і урожай зернових і фруктів. 
А Ліана пішла з мамою Катариною в свої палати де її чекав приємний сюрприз. 
Коли перед Ліаною і матір'ю відчинили двері її палат, вона побачила в центрі кімнати маму Одарку і Віктора, які здивовано оглядалися навколо.
Одарка помітила Ліану і побігла їй на зустріч.
- Ліаночко, донечко, невже це правда. Дівчина Ейві мені сказала, що ти з іншої планети і, що ти цариця Океанії. Спочатку я їй не повірила, але Віктор підтвердив. А ще я дуже хотіла тебе побачити, хоч і дуже боялася подорожі на чужу планету. - Одарка поспіхом обняла доньку.
- Так мамо - це все правда. - сказала Ліана, обіймаючи матір у відповідь.
- Я хочу тебе познайомити з мамою Катариною. - Ліана взяла Одарку під руку і підвела до своєї матері. Жінки подивилися одна одній в очі, і зі сльозами на очах обнялися, а потім плачучи від щастя обняли Ліану. Якийсь час вони три так обнявшись стояли, а Віктор, вражений дивився на трьох красунь і не знав, що робити в цій ситуації. Поки Ейві не взяла його за руку і не потягнула за собою.
- Пішли, покажу тобі палац. Дай їм трохи часу, хай побудуть разом. - і Віктор спантеличений поплівся за Ейві, оглядати палац.
Ліана щаслива дивилася на своїх матерів і захоплено слухала, як Одарка розповідала про те, як знайшла її, маленьку дівчинку на березі океану, про дитинство Ліани і про свій невдалий шлюб. Катарина співчутливо гладила Одарку по руці, заспокоюючи її.
- Головне, що все закінчилося добре. А завтра наша дівчинка виходить заміж. - повідомила щаслива Катарина.
- Я така рада за тебе донечко. - ніжно обняла доньку Одарка.
- Хочу познайомитися з твоїм женихом.
- Вечором він з батьком повернеться і ти зможеш з ним познайомитися. - посміхаючись повідомила мамі Одарці Ліана.
- А де ж Віктор. - сплеснула руками Одарка.
- Я думаю, що ним зайнялася Ейві, поки ми тут плакали від щастя. Напевно вирішила показати йому палац.
- А зараз мамо, ми хочемо допомогти тобі вибрати кілька платтів, якщо ти не проти. - звернулася Ліана до матері Одарки.
- Ні, що ти доню, із задоволенням. - Ліана зв'язалась по діакому з дівчатами, повідомила розміри одягу і за кілька хвилин в кімнату почали заходити дівчата несучи прекрасний одяг для мами Одарки.
Вечором до палацу  з'їжджалися гості, завтра царське весілля.
Ліана вийшла на балкон, вдихнула на повні груди свіжого прохолодного вечірнього повітря, вона була абсолютно щаслива, її найрідніші найближчі люди розділять її щастя. В найважливіший день в її житті, на її весіллі з коханим чоловіком, будуть її батьки, мама Одарка і найкращі друзі Віктор і Ейві. Хіба це не прекрасно, Ліана солодко потягнулася. Її погляд з зіркового неба перемістився на вершників, які наближалися до замку - це були її батько Едуардо і коханий Рафаїл зі свої батьком. Вперше дівчина помітила, що її коханий, виглядає якось дивно, здавалося, що він хотів, як найшвидше втекти від своїх супутників, але вони його ніяк не відпускали. Тому він, здавалося, змирився і слухав по черзі то одного то іншого співрозмовника, які перебивали один одного, розмахуючи руками і розповідаючи свої бувальщини.
Ліані було жаль коханого, тому вона гукнула до вершників по земному:
- Привіт, як прогулянка? - Рафаїл підняв голову і помахав Ліані рукою. А батько Едуардо і цар Іро переглянулися і відповіли:
- Нормально.
- Тільки ми здається втомили Рафаїла своїми розповідями. - додав батько Едуардо.
- Та нічого, мені було цікаво. - сказав, з посмішкою, Рафаїл.
- Якщо Ви позволите, високоповажні Панове, я б хотів поговорити зі своєю чарівною нареченою. - поклонився Рафаїл батькам.
- Так - так, звичайно. - відповіли у відповідь поклоном високоповажні батьки і Рафаїл направився до конюшень, щоб розсідлати коня. На щастя, з коньошні вийшов слуга кентуріонець і забрав у Рафаїла коня. Тому принц, на крилах щастя понісся до своєї коханої. 
- Я так скучила. - Ліана побігла в розкриті обійми коханого.
- Ти не уявляєш, як я скучив, якою мукою було бути вдалі від тебе, кохана моя. - відповів Рафаїл і ніжно обняв свою Ліану.
- Ти знаєш, батьки вирішили мене зі світу звести своїми повчаннями. - сказав жартома Рафаїл.
- Я знаю, іноді така турбота втомлює. Але це прекрасно, коли тебе люблять. - сказала зі співчуттям і посмішкою Ліана.
- Так, любове моя, ти права. - Рафаїл поглянув в прекрасні очі своєї коханої цариці, його погляд впав на її ніжні, як пелюстки троянд уста. Він ніжно погладив свою кохану по її ніжній щоці і вони забулися в довгому, трепетному, ніжному поцілунку.
Закохані були щасливі, чого іще бажати, все склалося, як найкраще. Ще якийсь час тому, Ліана і подумати не могла, що Рафаїл буде з нею, що саме він стане її чоловіком, її супутником життя. Її серце переповнювали щастя і кохання - закохана цариця, пронеслось у її думках…