Розділ IX Ліана - цариця Океанії

Ліана готувалася стати царицею Океанії, завтра її коронація, а за місяць вона стане царицею всієї Галактики Маріінрів.
Підготовка виносила кілька складних етапів, які виконували всі майбутні владці Океанії і один з них була подорож через перенесення на нову планету. Ліана вибрала Землю, хоча її батьки і боялися відпускати свою дівчинку на цю Планету, але все ж таки погодилися. На Океанії принцеса Ліана буде відсутня всього годину, на Землі буде присутня цілий рік, а потім Ейві поверне принцесу назад. Також, якщо Ліані буде щось чи хтось загрожувати, Ейві теж має наказ правителів перемістити її на Океанію.  Весь час перебування на Землі, Ліана буде на зв'язку з Ейві і з батьками і вони зможуть розмовляти з нею коли захочуть.
Дівчина зібрала речі, в яких вона прилетіла з Землі на Океанію і пішла обняти батьків перед дорогою.
Переміщення відбулося, Ліана з'явилася в своїй кімнаті, на Землі. На її часомірі був час, на дві години пізніше, після того, як її забрали з Землі на Океанію.
Ліана почула кроки по коридору, вона тихенько відчинила двері і виглянула, по коридору до її кімнати йшла мама Одарка. Широко відчинивши двері, Ліана кинулась обнімати свою названу матір. Одарка була здивована, але все ж міцно і з любов'ю обняла доньку.
- Ліа, що сталося? - стурбовано спитала Одарка 
- Хтось із батькових головорізів тобі знову докучав. Ох зараз я їх…
- Ні-ні матусю, все в порядку. - відповіла Ліана, заспокоюючи матір.
- Ти мабуть турбуєшся про весілля, не хвилюйся, я поговорила з Білом. Не буде ніякого весілля, можеш бути спокійна, я не дам тебе в обіду.
- Дякую мамо, я так за тобою скучила.
- Що сталося Ліана, ми ж тільки вранці бачились. - здивовано глянула Одарка на дочку.
- Нічого, просто мені хочеться частіше з тобою проводити час. - невпевнено відповіла Ліана матері. Вона ж не могла їй розповісти, що вона вже довгий час живе на іншій планеті, яка знаходиться далеко від Землі в іншій Галактиці. Одарка подумала б, що Ліана зійшла з розуму, почувши від дочки таку не реальну розповідь.
- Все в порядку мамо. - Ліана ще раз обняла матір і побігла сходами вниз.
- Я буду у Віктора. Окей. - весело гукнула Ліана до матері.
- Окей. Тільки до вечері повернись, я тобі приготую твою улюблену страву. - сказала все ще вражена Одарка.
- Добре матусю буду. - і Ліана послала матері повітряний поцілунок.
Одарка відповіла їй теж повітряним поцілунком і задумливо пішла в свою кімнату.
Ліана їхала щаслива по шосе, яке вело до будинку Віктора, їй з нетерпінням хотілося побачити друга. Проїхавши кілька кілометрів на березі моря показався будинок друга, Віктор з батьком, якраз витягали човна на берег. Побачивши машину Ліани, Віктор пішов їй на зустріч. Ліана припаркувала машину біля обочини і вийшла з машини.
- Я так хвилювався за тебе, чому ти брала телефон, я весь час тобі дзвонив. - сказав стурбовано Віктор обійнявши Ліану.
- Все окей, я трохи була зайнята. - відповіла, з посмішкою, Ліана.
- Нам треба поговорити і вона з нетерпінням потягнула його за руку до їхнього улюбленого місця на березі моря.
Ліані не терпілося розповісти Віктору про свої пригоди. Йому вона могла довіряти, він їй повірить і зрозуміє її.
Пройшло більше трьох годин, Віктор все ще здивовано дивився на Ліану, він вірив дівчині, але все ще не міг звикнути і переварити почуте. Нарешті він видавив з себе:
- Так ти, насправді, принцеса. І-і-і ти-т-ти з іншої планети.
- Так, я принцеса Океанії. - весело сказала Ліана.
- Супер. - тільки і міг промовити Віктор.
- Я розумію, що це тебе шокує, але це правда. Ти ж мене знаєш, я ніколи не обманювала тебе.
- Знаю. - почухав потилицю Віктор.
- Це справді шокуюче. І що тепер ти думаєш робити.
- Проведу якийсь час на Землі, мені потрібно знайти Рафаїла, потім повернуся на Океанію. Я маю свої обов'язки перед Океанією.
- Так, я почув, ти маєш стати царицею. А мені можна з тобою.
- Я не можу тебе про це просити.
- Але я сам хотів би побачити твій старий Новий дім, познайомитися з твоїми рідними батьками.
- Добре, я думаю Ейві це влаштує. Хочеш з нею познайомитися.
- Ейві - це твій суперком, який тепер виглядає, як людина. Так, мені дуже цікаво.
Ліана натиснула на брошку у себе на куртці і в повітрі біля Віктора з'явилася голограма Ейві. Хлопець відскочив вбік від несподіванки, а Ліана і Ейві весело засміялися.
- Привіт Ейві. - з посмішкою привітався Віктор.
- Вітаю, Ліана багато розповідала про тебе. - посміхаючись Ейві приставила руку до грудей і легко кивнула головою Віктору.
- Як ти працюєш, ти програма, супер інтелект.
На Ейві посипалися питання від Віктора і вона весело почала йому розповідати.
Ліана щаслива спостерігала за розмовою Віктора з Ейві. Вона раділа, що знову змогла побачити свого друга і матір. Тепер їй ще хочеться зустрітися із своїм коханим Рафаїлом. Де він? Тут її думки перервала Ейві.
- Об'єкт чекає на тебе в кафе, де ви вперше познайомилися.  Я від твого імені зателефонувала з твого смартфона і призначила йому побачення.
- Дякую Ейві.
Ліана чмокнула на прощання Віктора, махнула рукою Ейві і побігла до своєї машини.
Рафаїл сидів в кафе за тим самим столиком де він вперше побачив Ліану.
Йому  хотілося швидше зустрітися з нею і розповісти їй про своє рішення. Його трохи здивував дзвінок Ліани і її дивний голос, тому що він сам хотів призначити їй побачення, але так теж може бути.
В дверях появилась Ліана, їх погляди зустрілися. Рафаїл не міг відірвати очей від дівчини, серце забилося частіше, йому хотілося, якнайшвидше обійняти її. Тепер він ще більше впевнився, що кохає її. Раптом Ліана відірвала від нього погляд і повернулася до вікна, він прослідкував за її поглядом,  біля кафе припаркувався джип, з якого вийшли чотири громили. Дівчина стрімко підбігла до Рафаїла, похапцем обійняла його і шепнула на вухо:
- Я кохаю тебе, але зараз я мушу тікати від людей свого батька.
- Я з тобою. - сказав Рафаїл.
- Ні, відповіла Ліана, я з ними справлюся, довірся мені. - чмокнула хлопця в щоку і побігла до протилежного виходу.
Вже в коридорі Ліана озирнулася чи нікого не було поблизу і тихо промовила.
- Ейві, я готова до переміщення. -
І силует дівчини розтанув в повітрі.
Ліана опинилися в палаці на Океанії, в тронному залі, прямо перед своїми батьками. 
- Донечко, ми отримали повідомлення від батька твого нареченого. - сказав цар Едуардо.
- Завтра вони прилітають із своїм сином, цар Іро сказав, що його син хоче з тобою познайомитися. Тому твою коронацію довелося перенести на сьогодні. Буде краще для нашого царства і для тебе, якщо ти зустрінеш гостей в статусі цариці Океанії.
- Вибач Ліано, що так вийшло і ми не дозволили побути тобі довше на Землі, з твоєю названою матір'ю і друзями, але на кожну твоя доля і доля нашого царства. 
Стурбовано додала цариця Катарина.
- Цар Іро дуже амбітний і якщо ти зустрінешся з його сином в статусі принцеси, то він на все піде, щоб одружити вас і тоді є можливість, що буде правити нашою Планетою і Галактикою його син, я а не хочу довіряти твою долю і долі людей нашої Океанії і Галактики Маріінрів чужинцю. - сказав цар Едуардо.
- Добре, тату і мамо, я все розумію і готова приступити до своїх обов'язків. Я йду готуватися до коронації. - відповіла Ліана дивлячись на стурбованих батьків. Дівчина злегка поклонилася батькам, повернулася і пішла до виходу. Та думки не давали їй спокою.
Вона побачила маму Одарку, Віктора, Рафаїла, от тільки їй хотілося провести з ними трохи більше часу. Тоді б, можливо, їй вдалося умовити маму Одарку і Рафаїла переміститися з нею на Океанію, Віктора вона ж вмовила, і тепер Ейві може перемістити її друга на Океанію, коли він буде готовий. З мамою Одаркою і Рафаїлом було трохи складніше, їй потрібен був час, щоб їм розповісти про себе правду, не шокуючи їх, а потім вже умовляти переміститися з нею на іншу планету. Але, на жаль, обставини склалися по іншому, в статусі цариці Океанії, вона більше не може переміщатися на Землю, і як звичайна земна дівчина, просто Ліана теж…  Непрохані сльози пекли очі, дівчина йшла по коридору, не помічаючи нічого. Двері її покоїв відчинилися, там на неї чекала Ейві і Ліана дала волю сльозам. Ейві обняла принцесу, ніжно, як справжня людина, гладила Ліану по спині, делікатно заспокоюючи її. Через якийсь час, Ліана заспокоїлась, їй стало легше. Сльозами нічого не змінити, їй навіть стало соромно за свою слабкість, вона ж майбутня цариця.
Ліана глибоко вдихнула і сказала своїй подрузі Ейві:
- Я готова, хай дівчата заходять. - Ейві ще трохи почекала, поки Ліана привела себе в порядок, щоб ніхто з прислуги не бачив, що принцеса плакала і чітко скомандувала.
- Заходь Майрі! - і в покої принцеси, одна за одною, із царськими шатами на руках, почали входити дівчата із Майрі на чолі. 
Дівчата почали готувати Ліану до коронації. Вже через годину у всій красі, принцеса Ліана, у супроводі Ейві і придворних дам увійшла в тронний зал, де її вже чекали батьки і придворний урядник, який мав провести коронацію.
Ліана підійшла до батьків, обійняла і поцілувала батьків. Цар Едуардо і цариця Катарина взяли за руки свою улюблену дочку і всі троє торжественно, під звуки церемоніальної музики Океанії, підійшли до урядника, який вже стояв, тримаючи в руках підставку для корони.
Музика стихла і цар Едуардо взяв руку доньки в свої руки і урочисто оголосив:
- Ліано, у твої руки віддаю долю Океанії і її народу. - зняв зі своєї голови корону і поставив на підставку для корони. Ліана стала на коліна і почала повільно і чітко виголошувати слова клятви. Після того, як вона закінчила говорити, її батько Едуардо, делікатно надів на її голову корону. Подав дочці руку, щоб вона підвелася з колін і ніжно обняв її. Потім підійшла мата Катарина і теж ніжно, зі сльозами радості, обняла доньку. Потім всі троє пішли на царську терасу, щоб нова цариця Океанії привітала свій народ.
Для Ліани все пройшло, як у сні. Тепер вона цариця Океанії, назад дороги немає…