Розділ ІV Дивна зустріч

Ліана якраз поверталася із коледжу, вони домовилися з Віктором, що зустрінуться в кав'ярні, яка знаходиться поблизу її дому. Хлопець мав якраз передати їй гроші, які отримав за дорогоцінності її батька.
Дівчина прийшла в кафе, але Віктора ще не було, вона сіла за вільний столик і, замовивши собі капучіно, стала чекати на свого друга.
Раптом у дверях Ліана помітила красивого юнака. Він був спортивної тілобудови, з красивими і водночас мужніми рисами обличчя і чорним, як смола, коротко стриженим волоссям, зачесаним назад. Правда, одягнений був він якось дивно, його одяг був більше схожий на мундир офіцерів із фільмів про космічні подорожі, та й тримався він зарозуміло. 
Хлопець зверхньо поглядав по сторонам, шукаючи вільного столика. Була якраз обідня пора і всі місця в кав'ярні були зайняті. Раптом погляд гостя зупинився на Ліані. Юнак дивився їй прямо у вічі, від цього погляду Ліану ніби струмом вдарило. Дівчина хотіла відірвати від нього погляд, але не могла, ніби якась сила заставляла дивитися юнакові у вічі. Хлопець направився в сторону Ліани, підійшовши ближче, він запитав:
- Чи можу я сісти за Ваш столик, - Ліана все ще дивилися йому у вічі, але раптом до неї долинули слова юнака. Дівчина опам'яталась, її щоки покрилися рум'янцем.
- Так, звичайно, сідайте. - відповіла Ліана похапцем.
Хлопець сів на вільне місце навпроти Ліани. Кілька хвилин він уважно її розглядав, а потім весело промовив:
- А ви красуня.
- Дякую, вам теж нічого не бракує. - відповіла Ліана. І, трохи подумавши, що її слова  прозвучали грубо, сказала вже скромніше:
- Я хотіла сказати, що ви теж добре виглядаєте.
Хлопець посміхнувся, показуючи свої білі, як корали, зуби. Посмішка була чарівна, Ліана б сказала, неперевершена і від цієї посмішки їй чомусь стало жарко. Хлопець представився і на цей раз, лукаво посміхнувшись, подав Ліані руку.
- Рафаїл. - дівчина подала у відповідь руку і несміливо промовила.
- Ліана…
- Прекрасне ім'я… Так само прекрасне, як і власниця цього імені… І дуже рідкісне.
- Ваше ім'я теж не назвеш дуже поширеним, - відповіла Ліана.
Що з нею таке, чому вона так дивно почувається в присутності цього юнака. Їй приємно з ним і водночас вона відчуває себе, якось дивно у його присутності. І ще це відчуття у животі, ніби метелики. Невже вона закохалася. Від цих думок їй стало, якось дивно.
Рафаїл розглядав Ліану, такої красуні, він ще не зустрічав ні на Землі, ні в Океанії. Щось було в цій дівчині, щось, що вабило його, притягувало до неї. А її очі, в них можна потонути. - "О Рафі, та ти пропав, невже ти закохався." - подумав юнак. Він ще довго б так дивився на дівчину, на її рожеві щіщки, на повні, як пелюстки троянд губи, як би цю ідилію не перервав офіціант. 
- Що будете замовляти? - спитав офіціант і послав гостям свою найпривабливішу, мабуть добре натреновану, посмішку.
- Я б хотів замовити щось смачне поїсти, щоб обов'язково було м'ясо, стейк добре підсмажений і якийсь овочевий салат. Може ви підкажете. І для дами, що вона забажає.
Ліана зніяковіла:
- Я дякую, я тільки капучіно…
- Ну не соромтеся Ліана, я хочу Вас пригостити, якщо дозволите. Може якесь тістечко, чи морозиво? - Рафаїл благально поглянув на Ліану. 
- Ну добре, добре. -  посміхнулася дівчина.
- Тоді морозиво, ваше фірмове з фруктами. 
Офіціант пожвавішав, йому вже подобався цей гість і він завзято запропонував:
- Стейк можна, салат пропоную "Океан", наш фірмовий.  А на гарнір картопля, рис, спагетті. Що бажаєте. А з напоїв, чого бажаєте?
Рафаїл трохи подумав, потім поглянув на Ліану, яка заперечливо, ледь помітно, покивала головою, і відповів:
- Тоді стейк, на гарнір картопля, салат хай буде "Океан", морозиво і капучіно для дами. А з напоїв, принесіть апельсиновий сік.
Офіціант записав замовлення і трохи розчарований, посміхнувся гостям своєю чарівною посмішкою, злегка кивнув головою і пішов на кухню.
Повисла напружена тиша. Щоб якось розрядити обстановку, Рафаїл почав розмову:
- То чим займаєтеся, прекрасна Ліана? Працюєте, чи навчаєтесь?
Ліана посміхнулась і відповіла:
- Навчаюся в коледжі, а ви?
- А я працюю.
- І де ви працюєте, якщо не секрет?
- Не секрет. Працюю поліцейським.
Ліана побачила, що  про свою професію, юнак не охоче розповідає, тому перевела розмову на іншу тему.
Якраз саме задзвонив телефон Ліани,  то був Віктор, він повідомив, що не може прийти на зустріч, тому що батькові потрібна його допомога. Ліана не дуже була розчарована, тому що їй дуже вже приємне було спілкування з Рафаїлом. У них якраз зав'язалась цікава розмова і дівчина вже не почувалася скованою, а навпаки, їй було легко і приємно, ніби вони старі давні знайомі.
Рафаїл теж відчував зв'язок із Ліаною, йому було добре в її товаристві, і він хотів, щоб так тривало вічно. Він не хотів її втрачати, тому попросив її номер телефону, коли Ліана, подякувавши за приємно проведений час, вже збиралася йти. Трохи завагавшись, дівчина все таки написала свій номер телефону на серветці. 
Вечором коли Ліана вийшла з душової і вже збиралася йти спати, раптом задзвонив телефон. То був Віктор, він повідомив, що завтра вона може заїхати до нього по гроші. Бо його батькові сьогодні раптово стало погано, батько вдома, але він мусить бути біля нього. 
Ліана погодилася, побажала здоров'я для батька Віктора,  вони розпрощалися, дівчина поклала смартфон на тумбочку біля ліжка, а сама вклалася спати.
Вранці Ліану розбудив телефонний дзвінок, то був Рафаїл, він запропонував дівчині зустрітися сьогодні вечором. Дівчина погодилася, щаслива і радісна пішла до ванної приводити себе в порядок.
Вдень Ліана заїхала до Віктора, забрала сумку з грошима і відвезла гроші на вокзал в камеру зберігання. Тепер вона вже сумнівалася чи хоче тікати з міста, вона думала про Рафаїла, про вечірню зустріч з ним…
Вечором Ліана одягла свою улюблену синю сукню, темного сірого кольору туфлі на підборах, зробила легкий макіяж і красиву зачіску, поглянула оцінюючи себе в дзеркало. Вона була прекрасна. Задзвонив телефон, Рафаїл повідомив, що під'їхав до воріт, добре, що батька та його головорізів не було вдома. Ліана відчинила двері, на порозі стояла мама, посміхаючись, Одарка сказала:
- Ти стала, такою красунею, донечко. Я й не помітила, як ти вже подорослішала. Ти кудись ідеш? Я хотіла з тобою порозмовляти.
- У мене зустріч матусю. Давай завтра. Добре?
- Добре. Гарного вечора, донечко - побажала, з посмішкою, Одарка Ліані і пішла в свою кімнату.
А Ліана пішла на зустріч з Рафаїлом. 
Вони приїхали в найкращий ресторан у місті, за приємною розмовою і смачною їжею час в ресторані пролетів непомітно. Потім вони прогулювалися пляжем і Рафаїл притягнув дівчину до себе ближче, ніжно обняв і поцілував коротким ніжним поцілунком, Ліана відповіла на поцілунок і вони ще довго ніжно обнімалися і цілувалися. Вечір пролетів непомітно, ближче до півночі Рафаїл привіз Ліану до дому. Йому не хотілося розлучатися з нею, тому він ще раз міцно і ніжно обняв її і поцілував. Дівчина теж не хотіла покидати юнака, ще якийсь час вони сиділи в машині обнявшись і притулившись один до одного.
-;Я подзвоню завтра. - сказав юнак. І погладив Ліану по голові. Дівчина кивнула.
- Мені вже треба йти… Мама хвилюється.
- Так, до завтра…
- До завтра…
Ліана вийшла з машини і пішла до будинку, а Рафаїл закохано дивився їй в слід. Дівчина повернулася і помахала йому рукою. Юнак щасливо посміхнувся і теж помахав їй рукою у відповідь. Дівчина побігла до будинку, Рафаїл ще довго дивився їй у слід, потім завів машину і поїхав до готелю.
В цьому місті він буде ще тиждень, а потім має повернутися в Океанію, його пошуки ні до чого не призвели. А тепер він ще й закохався, батько ні за що не дозволить одружитися йому з землянкою. Він має виконати свій обов'язок і одружитися з принцесою, якщо вона знайдеться, звичайно…
Рафаїл вийшов з ванної і ліг в ліжко. Роздуми не давали йому заснути і він зі злості вдарив в подушку. Він таки закохався, по справжньому закохався і на перешкоді його кохання стоїть обов'язок перед його народом… Хлопець ще довго крутився в ліжку, серце його схвильовано билося, сон ніяк не приходив, перед собою він бачив Ліану, її красиве обличчя, її чарівну і ніжну посмішку, він все ще відчував смак поцілунку. Після довгих роздумів і безсонної ночі, Рафаїл прийняв рішення. Завтра він поговорить з Ліаною, завтра він скаже їй, що кохає її і запропонує стати його дружиною, а сьогодні йому треба вирішити ще деякі справи…  
Ліана ввійшла на кухню, там сидів грубий Біл і потягав віскі, смачно прицмокуючи. Він поглянув на Ліану і сказав.
- Завтра приїде мій друг зі своїм сином Левом, тому підготуйся, як слід. Ти маєш сподобатися своєму нареченому. Інакше твоєму дружку Віктору. - він провів вказівним пальцем по своїй жирній шиї.
Ліана поглянула з ненавистю на Біла, розвернулася і вийшла з кухні. Грубий Біл зареготав… У дівчини від цього противного реготу пішов мороз по шкірі. Вона завтра обов'язково попередить Віктора, щоб він з батьком поїхав, як найдалі з цього міста, подальше від її жорстоко батька. Вона дасть Віктору половину грошей, щоб вони з батьком могли добре влаштуватися і жити в достатку на новому місці.
Ця думка трохи підняла їй настрій і вона пішла в свою кімнату.