Розділ ІІІ Таємниці Ліани

Дівчина йшла по сходах у свою кімнату. Вона була зла на батька за те, що він заставляє її виходити заміж за придурка Лео. А якщо Ліана не погодиться, то батько  нашкодить її другу Віктору і його сім'ї. Вона не хотіла виходити заміж за сина одноокого Джо, але вона знала, що якщо цього не зробить, то її батько виконає свої погрози. Хто знає, що  придумає його хвороблива фантазія, яку кару він вибере для її друга. Вона повинна щось придумати, а ще знову це дивне відчуття, що саме вона винна в тому, що вазон тріснув по лисині грубого Біла. Ніби сама Ліана, якоюсь силою заставила його впасти на голову Білу.
З самого дитинства Ліана помічала, що вона не така, як всі і пробувала розповісти про свої почуття мамі. Та мама її заспокоювала, що все в порядку, що всім людям здається, ніби з ними щось не так і з часом все минеться.
Тому Ліана покинула спроби розповісти про свої таємниці мамі.
З часом вона зрозуміла, що ліпше про це нікому не розповідати і поводитися, як всі нормальні діти.
Особливо це стало їй зрозуміло, коли сталася одна неприємна ситуація в школі. 
Якось, коли Ліана гралася зі своїм собакою і запитала його, як би він ще хотів побавитись. Дружок задоволено відповів їй,  що найбільше йому подобається гратися улюбленим жовтим м'ячиком. Ліана взяла м'ячик, відкинула його, як найдалі, а Дружок задоволено виляючи хвостиком побіг за м'ячем. Він приніс його Ліані, щоб вона знову підкинула м'яча, на цей раз пес зловив його в повітрі і грайливо підскочив. Вони прекрасно бавилися і були дуже щасливі. 
І ось, одного разу, на уроці, в школі, вчителька попросила розповісти кумедні історії про своїх чотириногих друзів.
Ліана радо підняла руку і вчителька покликала її до дошки. Дівчинка несміливо почала розповідати про свого собаку, і як вони цікаво проводять з ним час, гуляючи в парку і граючи в улюблені ігри. Діти уважно слухали, та коли Ліана сказала, що її пес Дружок, любить розповідати їй різні кумедні історії, всі почали голосно реготати. А хлопці ще й свистіли і говорили, що їй треба лікуватися. Вчителька ледве заспокоїла клас, Ліану попросила сісти на своє місце. Дівчинці було дуже боляче і неприємно, хотілося розплакатися, але вона стрималася. Цим випадком Ліана поділилась з мамою, та її заспокоїла, обняла і сказала, що люди не розуміють мови тварин. Так Ліана вперше дізналася, що з нею щось не так, бо вона розуміє тварин і спілкується з ними. Тому вона стала обережнішою, щоб ніхто більше не помітив це її вміння.
Потім був ще один дивний випадок, коли ще дітьми Ліана з Віктором гралися в гаражі батька Віктора. Діти бігали по подвір'ю і їхню увагу привернув відкритий гараж, Ліана бачила, як тато Віктора пішов в дім і запропонувала погратися в човні, який був підвішений в гаражі. Віктор радо погодився і вони, допомагаючи один одному залізли в човен. Діти розхитували човен, уявляючи, як пливуть по морських хвилях. Та раптом мотузки, на яких був прив'язаний човен обірвалися і Ліана полетіла з човна вперед, боляче ударившись в коліно, вона приземлилася на карачки. Коли дівчинка повернулася, її друга нігде не було, тільки перевернутий догори дном човен і якийсь дивний шум з під нього. Ліана підійшла до човна і спробувала його підняти, Віктор стогнав під човном. Дівчинка з усієї сили тягнула човен, але він не піддавався, тоді вона вирішила покликати батька Віктора. Вже коло самих дверей гаража Ліана ще раз повернулася і уявила собі, як човен піднімається і переміщається під стіну. І сталося диво, човен піднявся і перелетів під стіну гаража, голосно ударившись об неї. На підлозі лежав Віктор, Ліана була налякана, тим що сталося, але її більше турбував стан Віктора. Дівчинка підбігла до свого друга, уважно обдивилася його, Віктор дихав, тільки був непритомний, а на лобі в нього виднілася величезна гуля. Прибіг схвильований батько Віктора, Ліана розповіла, що сталося. Не сказавши ні слова дівчинці, він делікатно взяв сина на руки і поніс його до машини, а Ліана поплелась до дому. Вона відчувала свою вину за те, що сталося з Віктором і дуже погано спала в ночі.
Та на другий день подзвонив батько Віктора і сказав, що з її другом все в порядку. Просто невеликий струс мозку і гуля на лобі, тому Віктор якийсь час мусить побути в лікарні, а вона може провідати свого друга. Ліана, попросила пробачення у батька Віктора, сказала, що це її вина, бо саме вона попросила Віктора погратися в гаражі в човні. Та батько Віктора її заспокоїв, що в цій ситуації не має її вини, а в слідуючий раз він буде обережнішим і замикатиме гараж.
Тепер Ліана обдумувала, як сталося так, що їй вдалося підняти човен, тому що вона відчувала, що саме вона, якимось чином, підняла човен і перенесла його під стіну. 
Пізніше Ліана дізналася, що силою думки можна пересувати речі - це називають телекінез і вона ним, як виявилося, володіє. Та все-таки від гріха подалі, дівчина вирішила більше не експериментувати з цим вмінням.
Вона нікому не розповідала про свої вміння, навіть мамі і найближчому другу.
Просто жила звичайним життям, як звичайна людина.
Коли Ліана стала підлітком, вона записалася на карате, щоб якось себе захистити від батькових людей, котрі весь час її зачіпали. Вона старанно вивчала бойове мистецтво і навіть здобула чорний пояс. Тепер батькові головорізи обходили її стороною. А дехто з них, хто вже відчув на собі силу її удару, взагалі старалися не попадатися їй на очі.
Із дівчиська забіяки Ліана перетворилася в дорослу привабливу юну красуню.
А ще з дитинства Ліана бачила казкові сни, про які вона нікому не розповідала.
Якось, ще в дитинстві їй приснилося, як над її ліжком схиляються і посміхаються красиві жінка і чоловік, вони тягнуть до неї руки і шепочуть ніжні слова на якісь невідомій Ліані мові. Дівчина так добре і комфортно почувалася, що коли вона прокидалася, то довго не могла прийти до себе, тому що відчуття втрати чогось дорого і рідного не давало їй спокою.
Ці сни час від часу повторювалися, а ще у ві сні дівчина чула чарівну, красиву і водночас дивну колискову, яку над її  ліжечком співала жінка - красуня, а красивий чоловік ніжно з любов'ю обнімав жінку і гладив по голівці її Ліану, маленьку дівчинку. 
Ліана часто питала себе, хто ці люди, здавалося, що вони її справжні батьки, вона часто хотіла запитати про це маму Одарку, але не хотіла її засмучувати таким питанням.
Ліані снився ще один дивний сон, ніби вона, маленька дівчинка, бігає по пляжу біля ніжно-блакитного моря, ловить собачку, а за нею бігають няньки, дивлячись, щоб дівчинка не спіткнулася, стараючись спіймати її. Ліані подобається така гра і вона сміється і регоче від радості, а поряд в затінку прекрасних, дивовижних дерев сидять її батьки і щасливі посміхаються, дивлячись, як бавиться їхня маленька донечка. Чому Ліана так думала, що це її батьки, вона не могла зрозуміти, але чомусь ці думки у ві сні приходили самі разом з відчуттям, що це її батьки.
Але одного разу Ліана прокинулася від кошмару, її обличчя було мокрим від сліз, а тіло покрилося холодним потом.
Все, в цьому сні було, як завжди, вона бачила казкові краєвиди, її обнімали і цілували її батьки, вона чула чарівну красиву колискову, яку співала їй мама із сну, і Ліані було так добре і так затишно. Та  раптом, батьки зникли, вона залишилася в своїй кімнаті сама і над її ліжечком схилилось, якесь дивне і страшне обличчя, від якого віяло злом. Потім вона почула жорстокий і зловіщий сміх і якісь незрозумілі слова… Дівчинці стало страшно, вона маленька, почала плакати і лупцювати кулачками руку чужинця, який хотів взяти її на руки.
Ліана прокинулася і вже не могла заснути до ранку.
Ще один кошмар мучив її вночі, вона бачила, як налітає вихор, підхоплює її, піднімає в повітрі. Ліана бачить батьків, які кличуть її і щосили, перелякані біжать до неї, та вона все віддаляється від батьків і все слабше чує їхні голоси:
- Ліа-на! Ліа-на! До-о-нечко-о-о, де ти-и-и? Лі-і-і-а-а-на-а-а!
І враз, і голоси і батьки зникли, а вона опинилася в темноті і в невідомому їй місці. Часто Ліана прокидалася від цих кошмарів в сльозах, схлипуючи і тяжко дихаючи, до неї в кімнату забігала мама Одарка і ніжно обнявши доньку, цілуючи її голівку, старалася її заспокоїти. 
Ставши дорослішою, Ліана навчилася долати страх від кошмарів сама, читаючи свої улюблені книги, поки знову не забувалася сном, або так себе виснажувала тренуваннями карате, що приходячи додому, падала в ліжко і моментально засинала і спала без снів до ранку.
Та якось, в одній із книг, Ліана вичитала, що можна перемогти кошмари, які тебе мучать, для цього потрібно тільки змінити сам сценарій сну, на такий, який ти хочеш. Дівчина вирішила випробувати цю пораду, вона придумала собі, що у цьому кошмарі вона буде супергероїнею із надзвичайною силою і суперможливостями. Ліана, навіть, закрила очі і на мить представила себе цією супергероїнею, потім розплющила очі і переможно посміхнулася. І коли їй знову снився один із тих страшних кошмарів, де над її ліжечком схилилось страшне обличчя, Ліана пригадала собі свій образ, себе в ролі супергероїні, з надзвичайними силами і з чарівними суперможливостями, вона ж у сні, тому тут вона може все, що захоче. Дівчина почала змінювати сценарій свого сну, прямо у сні. Коли вона, маленька дівчинка, побачила над собою страшне обличчя, цього разу, вона не плакала. Ліана згадала про свої суперможливості, простягнула руку до руки чужинця і торкнулася її, тут сталося диво, зло зникло, розсипалось на тисячі сріблястих порошинок. Над своїм ліжечком Ліана побачила різнобарвну веселку, вона перемогла свій кошмар.
Вранці дівчина прокинулася в прекрасному настрої і з почуттям щастя.
Тепер вона була господаркою своїх снів і прекрасною супергероїнею і переможницею зла в них.
Та от у реальному житті все було набагато складніше… Грубий Біл зі своїми посіпаками часто завдавали їй проблем, не давали можливості жити дівчині спокійно.