12

Відзначення приходу Нового року ніколи не було для Світлани якимось особливим святом. Почасти тому що в її родині завше головним торжеством все ж було Різдво Христове й інші зимові християнські празники. Медова кутя – найсолодший смаколик Святвечора, дзвінка коляда, що лунала в морозному повітрі, засівальники на Маланку і крижаний купіль Водохреща, ось що назавше закарбувалося в її пам’яті. В шкільний період життя дівчинки Новий рік був лише свідченням того що розпочиналися довгождані січневі канікули. Згодом жінка сприймала цю подію виключно як буденну зміну дат в календарі, а ще свідчення того що вона стала старшою ще на дванадцять місяців і до закономірного фіналу її існування залишилося ще на рік менше.

Мабуть через це вона вже й не пригадає коли взагалі святкувала цю несуттєву для не подію. Ні, на роботі Тетері колектив її фабрики зазвичай збирався на так звані корпоративні вечірки, але вона намагалася уникнути цих гулянок бо не відчувала від того що відбувалося ні задоволення ні тим паче щирості. Яка радість бачити ті лицемірні посмішки й чути фальшиві побажання тих кому ти насправді абсолютно байдужим?

Саме тому Тетеря спершу буквально «в штики» прийняла пропозицію Бурлаки. Вона не бачила сенсу проводити свій час в компанії абсолютно чужих для неї людей та не відчувала бажання бути «білою вороною» на святі де вона неодмінно буде зайвою. Та чоловік виявився дивовижно наполегливим і ослячої впертості йому не бракувало. Не допомогла навіть нашвидкуруч придумана відмовка, що у неї немає підходящої одежі. Не минуло й кількох днів як він привіз з райцентру два пакунки. В одному жінка знайшла модні чобітки, в другому гарну сукня блакитного кольору. Звідки Ігор дізнався її розміри Світлана й гадки не мала, та все куплене ним пасувало ідеально. А ще, одягнувши плаття і завмерши перед дзеркалом вона чи не вперше в житті спіймала себе на думці що подобається собі.

– Маєш шикарний вигляд, – промовив Бурлака і зиркнув на неї таким захопливим поглядом, що жінка збагнула – ніякої відмови він більше від неї не прийме. А якщо вона й надалі буде противитися то назавше знищить все те хороше що їх пов’язує.

– Ти мені лестиш, – єдине що змогла відповісти Світлана й потупивши погляд додала. – І ти глибоко помиляєшся.

– Ні, – всміхнувся чоловік і підійшовши впритул поклав свої руки на її плечі. – Сукенка насправді тобі дуже личить. Ти у ній наче казкова фея.

– Перестань, – промовила жінка відчуваючи як гарячий рум’янець вкриває її щоки. – Знущаєшся наді мною? Яка я фея? Так, невиразна сіра мишка.

– Бувають такі миттєвості коли сірі мишки перетворюються на казкових принцес, – від голосу Ігоря щемлива бентега стиснула її серце. – На цю вечірку я піду зі справжньою королівною, і нею неодмінно будеш ти.

– Гаразд, я піду з тобою, – Світлана раптом зрозуміла що вже не має ні сил ні тим паче бажання більше пручатися йому. – Тільки якщо чимось осоромлю тебе, то це не моя вина. Я не любителька таких бучних гулянок.

– Не переймайся такими дурницями, – лукаво підморгнув жінці Бурлака. – Все пройде якнайкраще. Ти тільки зроби собі гарну зачіску й привабливий макіяж. Про все інше подбаю я сам.

Погодившись на шалену ідею чоловіка Тетеря була змушена зайнятися тим чим вже давно серйозно не займалася. Ні, вона звісно час-від-часу навідувалася до перукарні щоб підстригти волосся і навіть кілька разів ходила на прийом до манікюрниці, та робила все це виключно для того щоб остаточно не перетворитися на городнє опудало. Тепер же потрібно було взятися за свій зовнішній вигляд сповна, адже Світлані чомусь дуже не хотілося підвести Ігоря, та розчарувати його сподівання. Якщо для неї зустріч Нового року було малозначущою подією, то хоч нехай для нього це свято пройде на відмінно.

Знайти вільних фахівців зі створення жіночої краси, зважаючи  на їхнє завантаження численними клієнтками, виявилося не так вже й просто, та Тетері все ж вдалося вирішити цю проблему. Донька однієї з її однокласниць, котра працювала в салоні краси, за хорошу винагороду погодилася прийти до Світлани додому і зробити все що потрібно й коли потрібно. В результаті в призначену хвилину Тетерю було не впізнати. Вона якщо й не стала писаною красунею, однак мала достатньо симпатичний, можна навіть сказати – привабливий вигляд. Переміна у зовнішності була настільки разючою що вперше побачивши жінка чоловік вражено присвиснув.

На святкування вони поїхали на таксі. Тетеря заявила що це вже занадто, Бурлака ж зауважив, що товктися в порепаній сільській маршрутці буде якось несолідно. Вони трохи посперечалися на цю тему, рівно стільки часу скільки знадобилося щоб перед хвірткою її садиби з’явився замовлений автомобіль. Сідаючи в салон машини жінка з здивуванням відзначила як все більше й більше потрапляє під вплив свого постояльця і як їй все складніше й важче йому в чомусь відмовляти. Та така залежність тепер чомусь зовсім не лякала Світлану.

До місця призначення таксі приїхало коли вечірні сутінки вже опустилися на землю. Ресторан «Черемшина», у якому мало відбутися святкування, знаходився в передмісті, поряд великого засніженого парку. Біля його входу стояло кілька дорогих іномарок. Побачивши ці автомобілі Бурлака коротко пояснив: «Дехто з мого начальства вже тут». Більше не промовивши й слова чоловік галантно відчинивши дверцята таксі для неї, а потім взявши її під руку і повів в ресторан. Події що розгорталися почали нагадувати якусь феєричну казку, а не буденну реальність.

В невисокому прямокутному залі, куди вони потрапили, панувала святкова атмосфера. Весело моргали різноколірні вогники, якими були рясно обцятковані стіни, під стелею неспішно обертався дзеркальний глобус, з невидимих динаміків тихо лунала лірична музика. Саме приміщення було поділене на дві половинки. Одну заставили столиками, що вже частково зайняли прибулі гості. Друга, вільна, як здогадалася Тетеря, призначалася для майбутніх танців. В повітрі ширяв приємний запах ялинки, до якого приєднувався цілий букет ароматів чоловічих й жіночих парфумів.