11

Ніколи б не подумав, що нову сторінку свого життя можна розпочати ось так просто. Звісно позбутися  надокучливих думок і болісних спогадів виявилося нелегко, але від них вдавалося більш-менш успішно відгороджуватися нагальними, невідкладним справами. Ба, навіть звичайна зміна навколишнього середовища допомогла добряче провітрити мізки від всього того непотребу що там зібралося. Ну а коли в тебе ще з’явився співрозмовник котрому можна хоч частково відкрити те що накипіло на душі то рано чи пізно, а з пережитим минулим все ж вдасться розпрощатися.

У мене цей процес зайняв кілька місяців. Весь цей час я сповна віддавався роботі. Виконував всі рейси котрі мені тільки доручали. Виходив на такі маршрути від однієї згадки про які інші водії вернули носа. Не скажу що свою старанністю спромігся швидко повернути довіру керівництва фірми, та на зарплатню вже точно не нарікав. Та й скільки мені цих грошей тоді було потрібно? Значну частину заробленого перераховував на банківські рахунки, котрі відкрив для дітей. Те що залишалося витрачав на себе та помаленьку допомагав своїй домогосподарці Світлані.

З цією жінкою у мене склалися доволі своєрідні стосунки. Вона не лише дала мені прихисток в своєму домі, але на диво швидко стала навдивовижу близькою і дорогою людиною. Тетеря ніколи сама не заводила довірливих розмов, не надокучала зайвими запитаннями і тим паче не лізла з «розумними» порадами. Здавалося їй це було зовсім непотрібно і жінці цілком вистачало просто моєї приятельської компанії і нашого спілкування на малозначущі, буденні теми. А от зі мною все було навпаки. Мені все більше й більше подобалося розмовляти зі Світланою. Вона з таким захопленням вислуховувала всі мої історії, що я зазвичай з чималими зусиллями міг зупинити себе.

Традиційно ці дружні бесіди у нас відбувалися після роботи за вечерею. Я розповідав їй як пройшов мій робочий день, згадував якісь цікаві випадки зі свого шоферського минулого, міг підняти настрій веселим анекдотом чи смішним жартом. Жінка не зводила з мене очей і жадібно ловила кожне сказане мною слово. Така поведінка Тетері не лише неабияк лестила моєму самолюбству, вона ще й розпалювала чималу цікавість до неї. Врешті-решт, якось не стримавшись, вирішив викликати її на відверту, щиру розмову.

– Світлано, ти не образишся якщо я задам тобі кілька особистих питань? – зайшов здалеку я.

– Про що саме ти хочеш знати? – помітно розгубилася жінка від цього запитання.

– Чому ти одинока? – обережно взявся за головне я.

– Так склалося життя, – невизначено відповіла вона.

– А все таки чому? Часи тепер непрості і самотужки долати життєві негаразди нелегко. Навіть звичайне домашнє господарство вести вдвох не так важко як одній.

Про сімейний затишок, щирі почуття, палке кохання й все таке вирішив навіть не заїкатися, зважаючи на те що самому довелося нещодавно пережити.

– Воно то так, але все це не для мене.

– Поясни що ти маєш на увазі?

– В юності я вже намагалася віднайти свою другу половинку і ти мабуть знаєш чим все це закінчилося.

– Коли це ще було. Та й не варто опускати руки вже після першої невдачі.

– Розумієш, я дуже боюся, – зізналася Тетеря потупивши погляд.

– Чого боїшся? – не вгамовувався я. – Того що знову може повториться те що трапилося в минулому?

– Так.

– Нісенітниці якісь говориш.

– Це не нісенітниці, це сувора реальність, – буквально спалахнула гнівом Тетеря – Я вже обпеклася раніше і не хочу щоб це повторилася знову. Не бажаю ще раз відкрити свою душу перед іншою людиною, котра потім туди наплює. Та й коли говорити об’єктивно то які в мене шанси зустріти достойного супутника життя? Подивись на мене, я не якась заморська красуня з глянцевого журналу мод, у якої не має відбою від палких залицяльників. Навіть в юності хлопці на мене практично не звертали уваги. Для них я була гидким каченям яке зазвичай ніхто не помічав. З плином часу нічого не змінилося. Я не цікавлю чоловіків і вже давно змирилася з цим явищем. Тому й живу одна і не шукаю зайвих проблем на свою голову.

Жінка замовкає і я розумію що в її словах є чимала доля правди. Так, зовні вона й справді не красуня і навіть, в юності, ніколи нею не була. Не пригадую щоб в ті часи хтось з моїх знайомих просто хотів приятелювати з цією дівчиною. Але тоді в мене були інші пріоритети, я втратив голову від Мирослави і взагалі мало що помічав навколо себе. Цілком можливо що головна причина негараздів Світлани була зовсім не відсутність у неї природної вроди. Не включено, що після перших невдалих стосунків дівчина просто замкнулася в собі. Стала непривітним відлюдьком який такою неприязною поведінкою відлякував всіх потенційних залицяльників.

Тепер, на жаль, ці припущення не виясниш, але те що у Тетері склався своєрідний комплекс неповноцінності я вже ніскільки не сумнівався. Шкода, адже насправді жінка достойна набагато кращої долі ніж та що у неї була. Звісно, я не всесильний, та бажання допомогти Світлані виявилося настільки великим, що мені вже було не зупинитися. Тільки як змінити світогляд людини, котра буквально загрузла в одноманітній, сірій буденності? Чим розбудити її цікавість до нових вражень, емоцій та почуттів? Питання на які непросто було знайти відповіді, та як це частенько буває допоміг мені в цій ситуації простий випадок.

До початку нового року залишалися лічені дні коли керівництво фірми вирішило організувати невеличку корпоративну вечірку. Нічого надзвичайного в цій події не було, традиційне святкування влаштоване нашим начальством для всього робочого колективу. Зазвичай ми збиралися в одному з розважальних закладів райцентру. Приходили зі своїми половинками щоб в дружній шоферській компанії відпочити від далеких й виснажливих рейсів. Я не був винятком з цього правила і моєю незмінною супутницею весь цей час виступала Мирослава. Тепер ситуація стала кардинально іншою. З колишньою дружиною мене вже нічого не зв’язувало, а йти одному на вечірку мені зовсім не хотілося. Вихід напрошувався сам-собою – чому б не взяти з собою Світлану?