10

Світлана почувалася дуже розгубленою, адже абсолютно перестала розуміти себе. Емоції, почуття та мотиви вчинків жінки перетворилися на такий заплутаний клубок протирічь, що годі було відразу розібратися що й до чого. Події кількох останніх днів буквально перевернули її життя догори дригом. Замість колишнього врівноваженого і передбачуваного спокою прийшов неконтрольований хаос, який вніс в душу Тетері дивну, незвідану раніше бентегу. Однак це хвилювання не так страшило як збуджувало та дразнило жінку своєю невідомістю і невизначеністю.

Слухаючи відверту розповідь Бурлаки Світлана неодноразово ловила себе на тому, що може лишень здогадуватися, що насправді пережив цей чоловік. Так, в юності вона була закохана, мала своє мрії та сподівання на майбутнє і була зраджена й знеславлена на все село. Та це не може йти ні в яке порівняння з тим, що спіткало Ігоря. Її біль та розчарування мабуть не сягав і сотої частки того, що довелося відчути йому. Зіткнутися з тим що людина котру ти безмежно кохав здатна так просто, дивлячись тобі прямо в вічі, лицемірити і обманювати… Б-р-р… Такого пережити і найгіршому ворогу не побажаєш.

Коли він повернувся до хати Світлана не придумала нічого кращого як зайнятися кулінарією. День і так видався гірким на смак, тож захотілося хоч чимось його підсолодити. Випічка медівника виявився не найгіршим варіантом для цього задуму. Вечір у них вийшов на диво приємним. Спогади про колишнє, веселі історії з тих незабутніх часів, повернення в пору далекої юності… Вигляд замурзаного борошном обличчя Бурлаки раптом викликав у пам’яті Тетері іншу картину минулого.

Це трапилося коли вона ще була старшокласницею. В той день дівчина поверталася з сусіднього села, куди ходила щоб провідати стару тітку. Весняний полудень наче б то не натякав на якісь неприємні сюрпризи від природи, але травень є травень. Раптово налетіла шалена гроза, небо прорізали стріли блискавиць, земля здригнулася від гуркоту грому, вперіщив проливний дощ і за лічені секунди Світлана промокла до нитки.

На диво, в таке ж саме незаздрісне становище потрапила цього дня не лише вона одна. На узбіччі дороги дівчина побачила мотоцикл, в механічних нутрощах якого копирсався мокрий мов хлющ парубок. Щоб впізнати Ігоря Бурлаку Тетері тоді вистачило кількох ударів серця. Вона чудово знала, що хлопець має дівчину і досі практично не звертав на неї уваги, тож навіть не сподівалася на дружнє привітання з його сторони. На цей раз Світлана помилилася. Юнак не тільки приязно привітався, але й запропонував підвезти її в село. Правда попрохав трішки почекати поки він не полагодить якусь несправність двигуна. Не минуло й десяти хвилин як вони мчали додому, і вона міцно притискаючись до його спини відчувала невимовну радість та задоволення від цієї нетривалої поїздки.

Пригадавши цю подію жінка подумки гірко всміхнулася. На жаль таких приємних випадків в її житті було небагато і тривали вони короткочасні миттєвості. І цей вечір незабаром добіг до свого завершення, а наступного дня чоловік збирався навідатися в райцентр щоб спробувати повернутися на свою колишню роботу. А це означало, що їхнє спілкування скоріш за все припиниться. Бурлака знову буде в своїх закордонних рейсах, в рідне село навідуватиметься нечасто, і бачитися вони більше не зможуть. І хоча формально Ігор залишався для Світлани абсолютно сторонньою людиною, та за ті кілька днів, що він мешкав у неї жінка звикла до чоловіка. Усвідомлення того, що вже завтра його не буде викликав у душі Тетері незрозумілий смуток.

В такому невеселому настрої Світлана відбула свою чергову зміну. Похмурий вигляд жінки був настільки красномовним, що на роботі її не наважилася зачепити навіть Пістрява. Достатньо було Тетері ще в фабричній маршрутці люто зиркнути в сторону старої пліткарки, як та відразу зрозуміла що в той день краще притримати язика за зубами. Ось так не промовивши ні до кого й слова жінка відпрацювала звичні вісім годин. Повертатися додому їй зовсім не хотілося, адже там на неї чекали пуста хата й холодна самота. Але й стовбичити посеред нічного села теж не годилося.

Заведу собі якогось декоративного котика, – зажурено думала Світлана неспішно чвалаючи до дому, – хоч буде кому мене зустрічати з роботи. Зайшовши на власне обійстя жінка завмерла від здивування. Вікна її будинку життєрадісно сяяли електричними вогниками. Трясця, невже я забула вимкнути світло коли збиралася на роботу? – промайнуло тривожне в свідомості Тетері. Та стукіт що долинув з середини хати підказав Світлані, що справа мабуть не в її забудькуватості.

Увірвавшись в помешкання жінка побачила того, кого аж ніяк не сподівалася застати тут. На кухні, підперезаний її фартушком, господарював Бурлака. Помітивши її прихід чоловік приязно всміхнувся й поцікавився:

– Вечеряти будеш? Я тут трохи побавився поваром. Маємо причину відсвяткувати одну хорошу новину.

– Яку? – запитала Тетеря вже здогадуючись яку відповідь зараз почує.

– Мені вдалося повернутися на свою колишню роботу, – обличчя Ігоря розпливлося в щасливій гримасі.

– Коли тобі в дорогу? – серце жінки болісно тьохнуло.

– Завтра вранці вже маю перший рейс. Правдає є невеличка заковика.

– Про що мова?

– Справа в тому що мене поки що повернули на близькі маршрути. Найближчим часом буду роз’їжджати тільки дорогами нашої області.

– І що це означає? – не могла допетрати в чому ж проблема Тетеря.

– Це означає, що зазвичай вечори в мене будуть вільними від роботи, а от ночувати я поки що не маю де. До дружини повертатися не хочу, а грошей щоб винайняти кімнату зараз катма. То може ти б дозволила мені поки що замешкати в тебе. З першої зарплати обіцяю все відшкодувати й потім більше не надокучатиму. Дам тобі спокій при найближчій нагоді. То як?