6

Жіночий настрій часто нагадує примхливу осінню погоду. Зранку вона погожа та сонячна, за якусь годину небо вже насуплюється хмарами і починає дріботіти колюча мжичка, а минає ще трішки часу і зривається пронизливий вітер й на землю опускаються прохолодні тумани. І так повторюється в непередбачуваній послідовності кілька разів всього лишень за один-єдиний короткотривалий день.

Світлана не була виключенням з цього правила. Прокинувшись і не знайшовши в домі Бурлаку вона спершу образилася, що чоловік зник навіть не попрощавшись. Потім побачивши його на своєму городі жінка навіть потайки зраділа, хоча чудово розуміла що її неприємності від цього і надалі продовжуватимуться. Ну а коли той п’яничка-невдаха почав варнякати про якусь там його допомогу, ніби натякаючи на те що вона не здатна впоратися зі своїм маленьким господарством, Тетеря буквально знавісніла від злості. Правда ураган гніву швидко вщухнув і крізь хмари роздратування пробився промінчик задоволення коли чолов’яга наминаючи борщ похвалив її куховарські вміння.

Збираючись на робочу зміну жінка поцікавилася:

– Скоро моя маршрутка. Знову поїдеш зі мною в райцентр?

– Навіщо? – щиро здивувався Бурлака. – Що я там сьогодні забув? Та й тут, у тебе, бачу роботи непочатий край. Ти їдь а я залишаюся, картоплю ж треба викопати поки ще погода не зіпсувалася.

Останній аргумент для жінки став найважливішим. Вона сама прекрасно знала прогнози на найближчі дні, де йшлося, що з наступного понеділка розпочнеться осіння сльота. Не те щоб у неї на городі залишилося ще багато не зібраного урожаю. Світлана неодмінно справилася б з усім самотужки, але ж крім цього всього щодень доводилося їздити на роботу… Раніше неабияк допомагали поратися по господарству старі батьки. Тепер, хоч її хазяйство і стало сміховино малим, в порівнянні з колишніми часами, чекати на підтримку від кого стороннього не доводилося. Тож хоч-не-хоч, а твереза прагматичність буквально волала – не викаблучуйся сильно та неодмінно скористайся цією вдалою нагодою. Тетеря не стала противитися долі і змирилися з тим чого здавалося ніяк не уникнути. Вона більше не розпочинала суперечок з чоловіком, а без зайвих розмов зібралася й поспішила на роботу.

Сама зміна у жінки промайнула без суттєвих проблем. Трохи закапризувала одна зі швейних машинок, та вона була тертим калачем і легко дала собі раду з цією незначною несправністю. Заклопотана справою Світлана не тільки забула про всі негаразди що спіткали її за останні дні, але навіть отримала чимале задоволення від своє праці. Як-не-як, а сьогодні вона перевиконала план і заробила на премію. А додаткова копійчина ніколи не буває зайвою для її скромних домашніх фінансів.

Настрій Тетері зіпсували вже по дорозі додому. Зробила це звісно Галина Пістрява. Не встигли вони від’їхати від території фабрики й на сотню метрів як стара моралізаторка розпочала свою звичну повчальну промову:

– Я ось органічно не сприймаю тих легковажних жінок котрі не здатні поводити себе достойно, з гідністю. Це ж якими треба бути зіпсованими щоб спокуситися на те що тобі не належить? Невже вони сподіваються що на горі інших можна збудувати своє щастя? Сама я, наприклад, ніколи не зазіхала на чуже, бо це великий гріх. Особливо коли це одружений чоловік який давав обітницю вірності перед церковним вівтарем.

Натяк був настільки прозорим що Світлана і на мить не засумнівалася в тому що говорять саме про неї. Вмить свідомість жінки заполонив такий ураган злості та гніву, що у неї аж подих перехопило. Начебто вона була винувата в тому що Бурлака ось вже третій день не дає їй спокою? Хіба їй було до спокуси та зазіхань на чужого чоловіка коли серед ночі давала прихисток цьому відчайдушному п’яничці в своєму домі? Зрештою ще треба розібратися чого це добропорядний сім’янин ні з того ні з сього так міцно присів на чарку. Може слухи що розносяться по селі про зраду його дружини все таки правдиві? І тоді хто вчиняв гріх перелюбу на чхати хотів на клятви подружньої вірності.

– Якщо ви мені хочете дорікнути щось про Бурлаку, то не варто, – сердито прогарчала на весь «бус» Тетеря, як тільки-но змогла пригамувати свою лють. – Я на нього аж ніяк не претендую, а якщо хтось не зумів втримати біля себе свого чоловіка, то не моя в цьому вина.

Тут теж був натяк доволі прозорий, адже дружина Бурлаки була далекою родичкою Пістрявої. Жінка зрозуміла що то був камінь в її город і не забарилася з відповіддю:

– Совісті у тебе немає Світлано. Ще така молода, а вже так грішиш. Не буде тобі прощення на небесах за перелюб з іншим чоловіком. Там у нього дружина й діти, а ти пхаєшся у їхні домашні негаразди та розбиваєш сім’ю. Сходи до храму та покайся поки ще не пізно, бо після смерті будеш горіти в геєні огненній.

Останні слова остаточно вивели Тетерю з рівноваги. Вона не відчувала себе в чомусь винуватою і не знала за що має каятися. Навпаки, жінка вважала що її вже й так небеса немало покарали без всяких вагомих на це причин. Хіба вона так багато очікувала від своєї долі? Та ні. Дрібку дівочої миловидності, трохи звичайної вдачі, простого життєвого щастя, ніжності та любові від дорогої людини. І що з цього отримала за все своє життя? А велику дулю.

Свій незугарний зовнішній вигляд Світлана зненавиділа ще коли була дівчиною-підлітком. Худорлява, цибата постава, нескінчена епідемія прищів на обличчі, навіть голос хриплий і невиразний здавалося нагадував рохкання свині в хліві. Напевне через це ніхто з хлопців тоді не звертав на неї особливої уваги. Поки інші дівчата-однолітки користувалися чималою популярністю в місцевих парубків вона була тим гидким каченям на якого ніхто й не гляне. І єдине що їй тоді залишалося то тихо сидіти в куточку на сільських дискотеках, плакати вночі у подушку від жалю й мріяти що можливо колись вона все ж зустріне свого принца.