Лакмусові папірці

дівчатам і жінкам Майдану

мамо, не злись на сво́ю до́ньку, що обрала

безро́змірний шолом, а не вплітала в коси квіти.

у ці безсонні ночі вона хлопців рятувала,

яких косили кулі. хтось поранений, хтось вбитий.

не раз впаде сльозина під шалений гуркіт бою,

не раз від страху серце завмиратиме у грудях,

коли протести мирні на очах стають війною,

бездушні яничари знов стрілятимуть по людях.

не лай свою́ доньку́, що не верталася додому,

в ці дні чиєсь життя залежало від її рук.

і падала від втоми, годувавши невідомих,

всіх, хто віддано боровся проти беркутівських сук.

не плач, матусю рідна, не мочи сльозами очі,

хто вмер, того не ве́рнуть. а я тут, я ще жива.

ми, дівчата українські, стали з хлопцями пліч-о-пліч

за народ і за свободу. не тримай на мене зла.

політики голосять без кінця пусті промови,

не слухай їх, матусю, ця система вже іржава.

через їх байдужість хлопці в трунах вернуться додому...

я лю́блю свій народ, та ненавиджу державу!

Подобається

#3718 в Різне
#981 в Поезія

Відредаговано: 02.12.2019