більш за все зараз мрію про тишу,
щоб змогти розібратись у со́бі.
я тоді все потрібне залишу,
а решту – розвію, як попіл.
так хочеться часом набити
рюкзак подорожній думками,
туди йти, де сонце налите
у синім вечірнім бокалі.
я б сіла на вінцях з блокнотом
й інтерв'ю брала б в п'яної музи.
а тоді гучний рев під капотом
співав би нам ритми у блюзі.
і вітер губився б в волоссі,
вплітався б квітка́ми споко́ю.
мені б на секунду здалося,
що до тиші – подати рукою.
та до тиші – як пішки до неба,
хоч не всі будуть згідні зі мною.
якщо хтось втікає від себе –
це зветься лише самотою.
тиша в космосі. тиша у водах.
в повітрі. у небі. на суші.
та щось важливіше дає нам природа –
це тиша в гучних наших душах.
Відредаговано: 02.12.2019