ти знаєш, я колись читала любовні романи
і часом плакала, дивлячись сумні мелодрами.
година́ми дивилася на твої фото,
ти здавався мені рідним. а насправді хто ти?
безтурботний, самовпевнений, красивий, хитрий,
щойно був початок, а тепер вже титри.
ти не дав мені сповна тою любов'ю напитись.
ну коли я встигла так тобою захопитись?
дивилась фільм за фільмом, читала книгу за книгою,
там всюди happy end'и, в мене все покрито кригою.
казав, що бу́деш за́вжди гріти мої змерзлі руки.
де ти є тепер? я замерзаю від розлуки!
ну а ти, напевно, зараз обіймаєш чуже тіло,
тобі весело, мабуть. та ти знаєш, я прозріла.
обіймай собі і далі оте тіло без душі,
а я з часом заспокоюсь, все зливатиму в вірші.
Відредаговано: 02.12.2019