Глава 4 Такого кемпінгу ще не було в історії.

Назва розділу – Водій-лихач.

Протести тривали біля кемпінгу. Цікаво було те, що влаштували його… звірі.

-Зачиніть його!!! Вони ж чудовиська!- голосно вигукував заєць перед камерою.

-Перепрошую, але чого ви ображаєте нас?- зненацька запитала, підійшовши до репортера та зайця, мати-чудовисько. Так, їхня родина, сусіди, знайомі теж брали участь у протесті.

-А ви теж проти людей?- запитав репортер у чудовиська.

-Так, після того, що вони зробили з моїм сином!

-А що з ним?

- НЕ ВИННИЙ Я!!! МЕНЕ ПІДСТАВИЛИ!!!- з’явилося перед камерою юне чудовисько.- НЕ ХОЧУ Я ЖЕНИТИСЯ НА ДИКОБРАЗІ!!! Я НЕ ТАКИЙ!!!

-Що за дикобраз?- запитав репортер.- Де він?

-В…травмпункті…

-Теж люди?

-…Так, вони й тільки вони, в усьому винні…Так скалічили біднесенького…

-А що ви скажете на це?- повернувся репортер до мовчазного ведмедя. Той якось дивно звернув свій погляд на першого, немов казав – “Врятуйте мене!”

…

Подія в минулому:

Генрі Кайз, багатодітний батько, вирішив влаштувати несподіванку дітям. Для цього він придбав костюм ведмедя. Сьогодні, а саме в вечорі, він мав його одягнути, коли діти будуть біля вогнища. Але одягнувши, він натрапив на справжнього ведмедя. Тільки диво врятувало Генрі. Звідкись почулися хлопавки. Ведмідь, наляканий, в один бік, Генрі, майже з повними штанами, в інший.

Біг-біг-біг і прибіг, до…ведмедів. Там вони визнали Генрі за свого. Одна ведмедиця навіть підморгувала йому. Наляканому чоловікові лишалося лише прикидатися деревом.

А тепер він стояв поряд з лісними тваринами, протестуючи проти…людей…

Що тут відбувається…І чого мене ніхто не шукає?!!! Де моя родина?!!!

Десь в іншому місці:

В невідомому напрямку їхала машина.

-Любий, я розумію, що блискавка зламалася, але чого ти нічого не говориш?

Не відволікайте,- подумав про себе…ведмідь.- я за рулем.

І так, зараз машиною керував ведмідь, який вперше в житті сів за кермо. Він так хотів наліпку:“Обережно за кермом початківець-ведмідь!”

Добре, що він хоча б був ведмедем, а якби оленем…“Обережно за кермом олень…”

Отже, сфокусувавши погляд на дорозі, він вів авто…а де вони живуть?!!! Куди їхати-то?!!!!

…

Травмпункт:

Хтось з переломами, хтось з забоями – дикобраз та Джері Темзі, а хтось з моральною травмою - полковник Чейз. Тут був навіть батько-чудовисько. Потрапив сюди з серцевим нападом. Обгорілий Жак Буансє, посивілий вовк(його хвороба і досі вивчалася, бо він був першим сивим вовком в історії), ну і звісно лиса лисиця(тут і взагалі були збиті спантелику не лише медики, а й науковці).

А що ви хочете, навкруги лише цей медичний заклад, ось і приймали всіх.

В цю мить всі дивилися телевізор, з репортажем біля наметового містечка.

-Ніколи більше, я не відвідую цей кемпінг!

-Мене теж не затягти сюди!

Почулося з лікарняних ліжок.

-А я взагалі просто проходив,- промовив дикобраз.

-Добре вам, я взагалі-то з дому сюди потрапив…

І що то в біса було…

До речі, трохи далі від них лежав Том, зараз медсестра в протигазі надавала йому допомогу: “Ви, що зі скунсом ванну приймали?!!! Що в тому кемпінгу взагалі відбувалося?!!!”

Черепаха, що лежала на сусідній койці, не мала сил навіть носа зажати, лише думала:“ЗА ЩО ЦЕ МЕНІ?!!!” І відключилася, бо їй протигаз не дали.

…

Через відсутність місць в травмпункті і майже відсутність людей, місцевий кемпінг було вирішено закрити.

Гарріс Гілл, Карло Гілл та Лакі Гілл теж повернулися додому. Єдине двоє – дідусь та батько, були чомусь дивні – пахли димом, немов побували в вогні, ще й трохи обгорілі, а лиця наче з Африки, як в аборигенів.

Річ у тім, що коли двоє зрозуміли, що в таборі таке діялося через Лакі, то вирішили його покарати. Для цього кинули до вогню його портфель з іграшками. Хто ж знав, що там були петарди…

Нарешті це пекло закінчилося.

-А ми тут знайшли ваші сховки, не скажете, чого це ви нам не розповіли про ці гроші?!!!- промовили їхні дружини.

…

А, згадали, ми живемо з Богом чортів, Хазяїном пекла…ЦЕ НЕ КІНЕЦЬ!!!

---

За лаштунками:

Назва розділу – Сила страху.

Події раніше:

Вовк повертався від ведмедя, де вони грали цілий день в карти. Зараз була вже суцільна ніч. Втомлено, він хитко мандрував до себе.

Тим часом в таборі людей ще не всі спали. Дехто перед вогнищем розповідав страхітливі історії та жарив зефірку. З одним із тих хто жарив був і Лакі. Раптом, коли він діставав зефірку, намагаючись струсити вогонь, вона полетіла в невідомому напрямку.

Недалеко Жак Буансє якраз розповідав історії перед іншим багаттям, як раптом він відчув палене: “Хтось готує шашлик. Мабуть, смачний буде.”.

Наступної митті Жак побачив, що це його взуття на нозі палає(якого він ще й одягнув…дерев'янки?!!!)

Дерев'яне взуття, також відоме як дерев'янки, колодянки або деревняки, це взуття, яке виготовлене повністю або значною мірою з дерева.

Спочатку він, неначе якась мавпа, стрибав туди-сюди, далі кудись побіг(до озера). Оточення навіть не встигло зреагувати. А він все біг та біг, у нього аж очі почервоніли. Ці ж дерев'янки просто не знімалися.

Попереду виник силует вовка.

Вовк собі йшов спокійно, при цьому наспівуючи. Раптом він щось відчув своєю спиною. Повільно оглянувшись, вовк побачив…це…бігло на нього. Ноги в вогні, червоні очі. Вовк міг заприсягтися, що також бачив рога та хвоста. За мить кудлань посивів. Лапи самі побігли.

Через п’ять хвилин вони наздогнали лисицю. Вона вийшла від ведмедя раніше за вовка. Аж тут вона побачила сивого вовка за яким біг чортяка. Від страху вона аж полисіла. Добре що на ній було спіднє. Лапи самі побігли.