Глава 2 Кемпінг відкриває свої двері, травмпункт не відстає. Частина перша.

Назва розділу – “I'm Still Standing”.

Ніщо не вказувало на наближення лиха. Дідусь(до речі, звали його Гарріс Гілл) ковзав на своєму кріслі-катальці та смоктав льодинці (Замість цигарок, бо п’ятим місцем відчував, що десь вони(спецпризначенців з еміграційної поліції) слідкують за ним. Особливо по ночах. Хтось боявся, що під ліжком монстри, а він знав, вони(спецпризначенців з еміграційної поліції) там…), Карло Гілл читав за столом газету. Раптом його дружина увійшла і промовила рокову фразу, через яку стало відомо про Апокаліпсис:

-Завтра ти, батько та наш син їдете на кемпінг. Мати(її теща) теж згодна. Мені навіть здалося, що вона аж стрибає від радощів.

-Ага, вона стрибає, а в моїй голові співає Елтон Джон - “I'm Still Standing”. Давайте поміняймося!

-Ти щось маєш проти? Може ти не хочеш проводити час зі своєю дитиною?- гнівно промовила його дружина.

Карло нічого не додав, просто тихо дістав аркуш та ручку. До нього приєднався його батько, який за цей час нічого не промовив. За мить вони щось швидко писали.

-Що ви робите?- спантеличено запитала вона.

-Заяву на страховий поліс. Лікування нині дороге, особливо в травматологічному відділенні,- відповів Карло.

-А я заповіт,- додав Гарріс Гілл.- Відчуваю, час прийшов,- поглянувши на свого маленького внучка, який грався в цю мить іграшковим пістолетом.- Щось мені підказує, що смерть чекає на мене з косою не за дверима, а в середині…з пістолетом…

---

Назва розділу – Старий «Хітмен».

В трьох вони прибули на величезну галявину. Тут розташовувався табір з наметів.

-Я тут подумав, може ми того…- промовив дідусь до Карло Гілла, відводячи погляд на небо, тим самим щось натякаючи.

-Батьку, ти що, зовсім того? З глузду з’їхав? Він же твій внук!!! Теж мені знайшовся «Хітмен» на пенсії.

-Та я про втечу закордон!

-ААА. І куди ти хочеш?

-Ну не знаю, може в Австралію до кенгуру. Мені розповідали, що серед них у тебе там є друзі.

-І ти туди ж! Скільки часу минуло, а ви мені спокою не даєте. І досі сниться той дід в кошмарах, наче чортяка з вилами замість лопати. Ще й сміється весь час, а навколо кенгуру танцюють, наспівуючи: ”А ми кентаври, а ми кентаври, не наздоженеш ти нас!”

-Тоді поїдемо до Африки. Я знаю деяких бабуїнів, вони так малюють паспорти. Єдина проблема в раціоні(на перше банани, на друге банани, на третє банани, на кінець кисіль з бананів) та блохах(зудить нестерпно, але можна зубами їх вичісувати, так мене інші мавпи навчили).

Так вони ще довго розмовляли, поки намет розставляли.

---

Назва розділу – ми спіймали Мобі Діка!

Батько, син та онук сіли в човна. У кожного в руках був спінінг. Як не дивно, день проходив без проблем та травм. Хлопчику, хоч і було вісім рочків, але рибалив він вже вміло. Ось і в цей раз він закинув гачок дуже далеко.

…

Полковник Чейз був досвідченим воякою. За все своє життя побував та виконав безліч небезпечних завдань. Жодного разу не боявся. На відпочинок він прибув з родиною, адже це йому наказало керівництво, так би мовити – відновити емоційне та фізичне становище організму.

-Любий, йди снідати!- прокричала його дружина, яка повернулася до сім’ї, яка чекала на голову родини, щоб попоїсти.

-Та не галасуй ти так, я все чую! Не дають умитися нормально! Нормальні люди роблять вправи для здоров'я зранку, а ці тільки сплять та їдять!- почав бубоніти полковник.

Тим часом не помітно для нього, звідкись взявся гачок. Він зачепився за блискавку на штанях.

…

-Щось клюнуло!!!- повідомив Лакі Гілл батька та дідуся.

-Ого, здається велика риба!- вигукнув Гарріс Гілл.

- Допоможімо,- додав Карло.

В трьох почали тягти.

…

-ААА!!!! Що за…щось мене тягне до води,- вперше в житті злякався полковник, бо зненацька його підхопило, він аж впав на землю. Далі по землі полковника щось тягнуло до води.- Допоможіть!!! Рятуйте!!! Морські чудовиська нападають!!!

(Від автора: Цікаво, звідки в озері взялися морські чудовиська?О, уява в полковника розігралася.)

…

-Ну нічого собі, мабуть, це Мобі Дік!!! Давайте, тягніть сильніше!!!- вигукнув дідусь Гарріс.

…

Дружина не чула. Родина не чула. А він вже плакав(вперше в житті, навіть при народженні жодної краплі, а тут таке). Не бути йому генералом. Коли він сюди їхав, то не знав, що стане стравою барбекю в озерних чудовиськ.

Але далі було гірше, бо “озерні” почали…стягувати штани.

-Безсоромні!!!- прокричав бідний, наляканий до жаху, полковник.

Але тут штани відчепилися і відчалили в невідомому напрямку.

…

-Походу, ми стягнули у Мобі Діка штани…

Всі троє швидко зібралися і поплили назад, при цьому позбувшись доказів своєї причетності(штани) в озеро, на саме дно.

…

-Та кажу вам, вони існують!!! Озерні чудовиська поцупили в мене штани!!! Ще й хотіли мене теє…на барбекю пустити,- пояснював нервово полковник своїй родині.

-Любий, здається кемпінг тобі не допоможе, треба психіатр, це все твоя робота…

(Від автора: Перший вибув до психлікарні.)

---

За лаштунками:

На дні озера було лігво чудовиськ. Ще вчора, а саме у вечорі, тут відбувалася вечірка. Її влаштував син чудовиськ, поки ті разом з сестрою відвідували родичів. Але ось вони повернулися і побачили безлад у своїй хаті. Гірше було далі. Сестра знайшла брата з людськими штанами.

-Брат!!! Як ти міг!!! З людиною!!! Ще й з чоловіком, хоча б дівчину вибрав!!! Безсоромний!!!

Той прокинувся від вигуків, побачив штани і швидко промовив:

-Це не я!!! Мені підкинули!!! Не винний я!!!

-Це твоє виховання!- звернулася мати-чудовисько до батька-чудовиська.

-Я його такому не вчив!!! Ні-ні!!! Це, мабуть, черепаха, він часто з нею базікає. А та блукає назовні, ось десь і завербували нелюди, точніше бридкі люди. Вже і до сина мого дісталися.