Глава 1 “Здається, щось наближається” чи “Хаос зійшов на Землю”.

Лакі Гілл мав досить специфічну вдачу, про яку навіть і не здогадувався. Ця вдача передавалася по материнській лінії. Мати й тітка успадкували її від своєї матері, тому і думали, що вона передається через жіночу лінію тільки дівчатам. Але потім народився Лакі і його кузен, у татусів почалися великі, ну дуже великі проблеми…

В день народження Лакі Гілла, світ майже не з'їхав з глузду.

Спершу ніщо не передбачало лиха, але в день народження дитини, батька, на ім’я Карло Гілл, влучило струмом в самому автобусі, коли він просто спокійно сидів на своєму місці. Як це сталося і досі невідомо, але цікаво було те, що лише його вразило струмом. Через струм він почав витанцьовувати з одного боку «місячну ходу », з іншого наче виконував якийсь ритуал. Інші пасажири вирішили, що це якийсь божевільний і відійшли якомога далі від нього. Поки наш танцюрист диско продовжував виконувати дивні рухи, деякі навіть подумали, що він якийсь шаман, що викликає злих духів. Був навіть один дідусь який напередодні побував у внучат і там разом з ними, потай від батьків дітей, подивився вночі різні жахіття, через що мав темні кола на обличчі та знервований погляд. Йому відразу щось нагадав цей божевільний. Вже за мить, знервований дідусь промовив таку фразу: ”Та він же в зомбі перетворюється! Треба його лопатою!” Але дивне в цьому, було не почуте від дідуся таке, а те що в нього справді звідкись взялася лопата(⊙ о ⊙)…Що було далі, то це у Карло Гілла повалив пар з вух. Дідусь на це: “Ні це не зомбі, це демон! Зараз я його лопатою заглушу! Шкода, що кадила нема, але і священна лопата підійде! У свій час нею стільки рашистів було “відпущено” в пекло, сто відсотків стала святою!”

Через деякий час в усіх газетах, блогах та стрічках новин були такі заголовки: ”Зомбі заполонили місто?”, ”Демони на підході?”, ”Сміливий дідусь проти нечисті!”, ”Удар лопатою у відповідь!”, ”Що робить мер, довівши місто до стану, коли по ньому блукають монстри/демони?”

В новинах:

“Невідомого чоловіка без свідомості, але зі слідом лопати на лобі, було взято на карантин з невідомою інфекцією. При цьому не виключається і якесь божевілля. Мер прокоментував так: “Ризикувати не будемо, в історії таких випадків не фіксувалося, тому дуже ретельно все перевіримо.” Поки невідомо який вірус чи божевілля вразило його, але вчені та лікарі запевняють, що в найкоротший термін з’ясують це. А зараз запитаємо свідків, що саме вони можуть нам розповісти, пряма мова:

”А він, як погляне на мене своїми червоними очима, як клацне своїми іклами, а потім простягає до мене свої лапи,- почав розповідати вже відомий на всю країну дідусь-мисливець на монстрів,- але я не злякався й одним махом відправив цю потвору в нокаут.”,

”Я відразу помітила, що з ним щось не те, а коли побачила його хвіст,- почала розповідати одна жінка.

-Ви сказали хвіст?- запитав репортер.

-Так, саме хвіст, такий довгий і схожий на кінський. Та що там хвіст, ось його чотири ноги…

-Постривайте, ви зараз описуєте кентавра. Невже ви хочете сказати, що це був він?

-Кентавр? А хто це?

-Істоти, напівлюди-напівконі.

-Так, це був саме він…кентабрієць…кентрабанець…кенжазамець…пфути…коротше, кенгуру, саме він!- вигукнула жінка.

-Студія ви це чули? На нас напали кенгуру…пфути…заразився…хотів сказати - кентаври!“

Хаос тривав…

До вечора це божевілля поширилося до не баченого масштабу. Люди озброювалися, хто як міг, чекаючи на кенгуру…кентабрійців…кентабранців…коротше - істот. Щоб хоч якось стримати ситуацію, була піднята армія. Дивлячись на все це, інші країни не розуміючи, що коїться, але отримавши звістку, що сусідня країна почала бій з навалою химерних істот, підняли й свої війська. Всі чекали на навалу кенгуру…навалу кентаврів(так, нарешті, вийшло).

Цей день запам’ятався кожному, оскільки майже кожен обіс…дуже сильно перелякався. Цікаве було те, що ніхто так і не перевірив автобус. Чого? Бо якимось чином неполадка зі струмом сама собою пройшла, а оскільки інших випадків не було зареєстровано, то історія на цьому так і завершилась.

Щодо самого Карло Гілла після місяця катув…лікування було встановлено, що ніякого віруса чи божевілля не було. На його запитання: ”А чого в мене тоді зад струмом зайнявся?”, була надана така відповідь: “Це у вас судоми.”

Ледь не забув, Карло Гілл став дуже відомою людиною у своєму місті, у нього навіть прізвисько з’явилося - вурдалака. Всі його сторонилися. Навіть на роботі дуже шанобливо звільнили, боячись, що він їх покусає(що він їм на злість і зробив).

Врешті-решт, довелося Карло Гіллу відчиняти свою справу, оскільки через нього у начальника та його підлеглих “Департаменту соціальної політики по безробіттю” ледь дах не поїхав. Куди б вони його не направляли, звідусіль його повертали ,кажучи: “Ми перевертнів не беремо, тим паче вурдалак!” Це був єдиний випадок в історії, коли країна повністю допомогла малому бізнесу без відшкодування.

Але не тільки з ним трапилося лихо в цей день, а й з іншими членами родини, ну крім лінії матері, і то не у всіх був імунітет.

Бідний дідусь(батько матері), його випадково депортували до Африки…без паспорта та телефона, в одних трусах(саме в них його пов’язали на балконі, коли він вийшов покурити(виходить він такий собі, дістає цигарку, а тут десант спецпризначенців з еміграційної поліції і всі з автоматами на нього: “Та це ж звичайна цигарка, не винний я, мене підставили! Я взагалі не палю, це…сусід, він через туалетний бачок втік, перед цим попрохав потримати її…”) Тільки через рік його повернули…бабуїни. Він якийсь час був їхнім лідером. Тому потім довго відходив від бананової залежності та блох.