Новий початок

Десь у Києві, червень 2024 року

Артем виходив з автобуса з важким рюкзаком і навушниками в вухах. Його погляд блукав по незнайомому району, де майже кожен кут був прикрашений вивісками і неоновими графіті. Його сім’я переїхала сюди лише тиждень тому, і він все ще не міг звикнути до нової реальності. Старий квартал залишився далеко, а друзі — ще далі.

Відволікаючи себе музикою, він зайшов у кав’ярню на розі, зняв навушники й зробив замовлення. Він дістав телефон і машинально глянув у стрічку соцмереж — хтось у класі виклав фотки з нової тусовки. Усміхаючись і роблячи вигляд, що не помічає невеликого болю, який ця фотка викликала, Артем продовжив гортати новини.

Зненацька перед ним пролетіла яскрава постать, і хтось голосно вигукнув: “Гей, обережніше!”

Ти що, сліпий? — дівчина в чорній куртці і яскравій рожевій сумці дивилась на нього з обуренням.

О, вибач, — пробурмотів Артем, розуміючи, що щойно розлив каву на її сумку.

Здається, ти винен мені нову сумку! — промовила вона саркастично, витираючи пляму.

Артем знітився, але відповів:

Може, просто напишеш свій рахунок і я скину тобі на каву?

Ой, ти думаєш, що я тут заради кави? — Дівчина глянула на нього так, ніби він був втіленням всього невігластва на світі.

Проте щось у його погляді змусило її посміхнутись. Вони подивились одне на одного довше, ніж планували, а тоді вона додала:

Добре, можеш мене знайти в Інсті. Може, і поговоримо.

І залишила йому своє ім'я в профілі: @miss_oly_star.