Розділ 34

Яреса перенесло у віртуальну реальність. Вона була дуже дивна. Складалася з усіх кольорів веселки, які то яскраво, то приглушено м’якими хвилями прокочувалися навколо хлопця. Неймовірно яскраве та живописне було це середовище, яке постійно змінювалося та вражало своєю красою. 

Колірна симфонія усіх веселкових відтінків надавала віртуальній реальності вибухової радості та енергії. Кожна частинка віруального простору, здавалося, створювала атмосферу святкування та веселощів. У такому калейдоскопі кольорів кожен момент ставав немовбито новим відкриттям, а різноманітність кольорів та їхніх комбінацій надавали віртуальному світові безмежність та нескінченність. 

Здавалося, тут можна було втонути в кольорах і відчуттях, загубитися, зупинитися загіпнотизовано і не рухатися, бо вже розуміння і сприйняття цієї краси вводили Яреса в екстаз. Але незважаючи на удавану безладність кольорового феєрверку, у цьому світі, у цій програмі, яка збуджувала уяву й фантазію, все мало також і свій порядок. Кожен колір вписувався в гармонійну композицію, створюючи з хаотичних елементів досконалий порядок. 

І емоції! Яреса просто закрутило у вихорі емоцій! Кожен колір віртуальних і площини, і сфери, і куба, моря і неба, космосу і підземелля, якими поперемінно уявлялося все навколо хлопця, викликали свої окремі емоції і враження. Кожен колір і тисячі відтінків говорили з Яресом по-своєму,  мали свою власну мову емоцій та почуттів. 

Червоний демонстрував силу, енергію та небезпеку, вогонь та пекло, створював атмосферу напруженості та захвату. Помаранчевий, зі своїми теплом, радістю та творчим началом викликав у Яреса відчуття затишку та комфорту у віртуальному просторі. Сонцем і світлом сяяли жовті вкраплення, створювали відчуття оптимізму та радості, надаючи віртуальній реальності навколо захопленого хлопця світлого та приємного настрою. Зелені фігури, розмиті плями та чіткі обриси всього живого й енергійного, що знав Ярес у реальному житті, викликали асоціації з природою та ростом, спокоєм та гармонією, роблячи віртуальний світ більш живим та натуральним. Синій же колір структурував віртуальну систему, надавав їй звичного впорядкування: відображався над головою, наче синь неба, і простягався під ногами, як плин води. Відчуття спокою та безпеки, що викликала ця синь у різних її проявах, допомагали хлопцеві  розслабитися та насолодитися віртуальним світом, котрий захопив його зараз повністю. 

І на периферії цієї уявної сфери, цієї неймовірно яскравої віртуальної програми, яка відображала внутрішній світ хлопця, його фантазію в зародку, бо він ще не почав матеріалізувати тут свої бажання, окреслював і обмежував цей простір фіолетовий колір. Він надавав віртуальному і уявному початку Яресового світу-уяві загадковості та магічності. Формував відчуття таємниці та невловимості, роблячи сприйняття навколишньої мінливості захоплюючим та просто грандіозним. 

Отже, це був першопочаток, основа Яресової фантазії та уяви, які реалізувалися у віртуальній реальності. Він відчував себе таким враженим від всього, що бачив і сприймав навколо, що в перші миті просто стояв стовпом, завмерлий від несподіванки й ступору, не в змозі зрозуміти, де він знаходиться і що з ним відбувається. Це було неймовірно! Прекрасно! Дивно! Навіть абсурдно. 

Ярес поступово відходив від першого естетичного шоку і відчув ще дещо: він був всемогутнім! Так, ця програма давала всі можливості, які лишень людина бажала отримати. Адже фантазія безкінечна і всесильна. І вона залежить лише від того, наскільки вправна людина в цій площині. Ярес раптово почав відчувати себе людиною, яка тримає в руках тісто і може ліпити все, що заманеться...

Оговтавшись від перших неймовірних вражень, він спохопився: час! Час ішов невблаганно, а ще слід було придумати, як у всьому цьому хаосі його уяви створити що-небудь, що допомогло б утримати тут ШІ Віктора і знищити його.  

Ярес почав роздумувати над цим, змусивши все навколо стати спокійно зеленого кольору, так йому думалося легше, емоції поступово втихомирилися, хлопець ставав зібраним і зосередженим. 

Що ж таке придумати? Одразу ж при згадці ШІ Віктора хлопець уявив чомусь бджіл. Робобджіл. 

Пігулка з ШІ Віктором, яка залишилася лежати на столі у мера Кустуріца (її дістали з хлопцевого шлунку перед входом у вірт) і яка була загрозою всьому світу, бо там перебував тимчасово вимкнений і деактивований безумний штучний інтелект, раптово з’явилася у віртуальній реальності Яресового світу. І це, звичайно ж, була програма, яку слід було стерти, знищити... Але як?

Він уявив, що програма, яка є основою штучного інтелекту, схованого зараз у цій невеличкій пігулці, представлена у вигляді вулика. Саме це знову вигулькнуло у свідомості. Напевно, він багато думав про те, що сталося там, в агрозоні «термітних полів», «мурашника»... 

Хлопця миттєво потягнуло всередину тієї пігулки-вулика. Програма, котра там перебувала і була, власне, ШІ Віктором знаходилася у поки що статичному вигляді. Ніщо не вказувало, що штучний інтелект хоче вирватися на свободу. 

Проте бджоли були неприємними Яресові, бо згадалася Гільда, на яку вони напали, і він, кліпнувши очима, раптово змінив візуалізацію. Тепер перед ним лежав похмурий сплячий шакал, яким уявився ШІ Віктор. 

А потім знову одразу ж повернувся вулик. Сплячий вулик. І сам Ярес перебував у тому дивному місці, повному неймовірно деформованих і незвичних бджіл. 

Ця асоціація, котра залишилася ще від аграрної зони «мурашника», стирчала в його підсвідомості і формувала дивний простір, в якому перебував штучний інтелект. Поки що сонний. Заблокований, присипаний. Але незабаром він прокинеться, і розірве Яреса на шматки.