Розділ 33

Мер потягнувся до свого планшета, щось понатискав там, а потім, піднявши голову, здивовано промовив: 

-  ШІ Софія мовчить, не дає відповіді. Конкретно не відповідає на моє питання. Але вона сказала, що ми повинні самі впоратися з цією проблемою. Хоча ситуація загрозлива і має певною мірою навіть смертоносний характер. Дуже дивно. Ще вона сказала, що інколи є такі виклики, які люди повинні вирішувати не всі разом, а одна людина за всіх. Існують повороти історії, які залежать від однієї людини. Але доленосні для людства. Людство інколи приходить до такого повороту розвитку цивілізації, що повинні відбуватися кардинальні зміни, і як воно переживе ці зміни, так і далі почне рухатися розвиток суспільства. У закони розвитку суспільства, закладені зрушення, вибухи і навіть майже повне знищення... 

Мер замовк, всі теж тихо обдумували те, про що щойно говорив мер, передаючи слова ШІ Софії. 

- Ось така її відповідь, - ще раз сказав мер. – Проте, - він раптом пожвавішав, - ШІ Софія повідомила, що може дати нам одну невелику підказку: перемогти ШІ Віктора можна тільки у віртуальній реальності, оскільки і сам він є породженням вірту. 

- Отже, космос відміняється, - поглянув на Яреса Мемфіс і підморгнув. – А у вірті ти наче добре орієнтуєшся. 

- У нас є доступ із нашої мерівської резиденції до віртуальної реальності Софії. Тому увійти у вірт не проблема, - пояснив Роздан. - Найголовніше - придумати план, як перемогти, знищити ШІ Віктора. 

- Це просто неможливо, - сказав сумно Ярес. - Я навіть не уявляю. Як тільки він активується, він захопить мене і все навколо. 

- Ми трохи можемо допомогти, - раптом сказала помічниця мера Поллі. – Адже маємо таку технологію, яка розширює вірт, робить його і більш зручним, і набагато кращим, ширшим, більш креативним, змістовнішим... Наші нові технології дозволяють створювати у віртуальному просторі за допомогою спеціальних ґаджетів та певного програмного забезпечення віртуальну реальність на основі фантазії людини... Спеціальні прилади, випускаючи імпульси, впливають безпосередньо на ті центри в мозку, що відповідають за фантазію, за уяву людини. І ви, Яресе, будете боротися з ШІ Віктором на своїй території. Тій, яку ви сам сформуєте і придумаєте. Саме там ШІ Віктор, на мою думку, зможе стикнутися із чим-небудь, можливо, таким парадоксальним, що не зможе зрозуміти, осягнути, опрацювати своїми раціональними алгоритмами. Він в такому випадку може або законсервуватися, або повністю сам себе стерти, якщо отримає відповідну команду і не зможе опиратися. 

- Так, це дуже складне завдання, - кивнув мер. - ШІ Софія ще й тому не береться, напевно, виступати проти ШІ Віктора в такій реальності, тому що і сама вона тоді може загинути. Адже знищити, як і створити будь-який штучний інтелект може лише людина, дозволити йому жити або навпаки змусити померти у цифровому просторі може виключно людина. Напевно, людину можна вважати Богом у віртуальній реальності. 

- Ну що ж, - сказав Ярес, - я можу спробувати, але не знаю, чи в мене вийде. Проте часу для роздумів немає! Давайте я зараз і піду у вашу віртуальну реальність! – хлопець розумів, що виходу немає, він мусить іти вперед, принаймні спробувати, бо від цього залежало надто багато життів.  

Роздан заметушився, приніс спеціальну гарнітуру, яка, наче спеціальний прозорий шолом повинна була покривати всю голову й очі Яреса. Перед цим Поллі подала йому води і принесла щось схоже на сендвіч. 

-  Поїж, Яресе, тобі знадобляться сили, - сказала вона. – Вхід до вірту за десять хвилин. Зараз Роздан і Кустуріц налаштують систему і дадуть тобі доступ, - потім вона помовчала, дивлячись, як Ярес їсть, і раптом додала. - Твій батько зовсім тебе не береже! Як він міг допустити таку ситуацію?

- Батько? - запитав Ярес здивовано. - Який батько? В мене немає батька. Тобто, десь він є, але я його не знаю... 

-  Той чоловік, з яким ти прийшов, Мемфіс, - здивувалася Поллі, поглянула на Мемфіса, котрий зацікавлено розглядав щось на великому планшеті мера. - Хіба це не твій батько? 

-  Та ні, це просто мій знайомий, товариш, із яким ми, як це не смішно й дивно звучить, пішли рятувати світ, - Ярес саркастично скривився. 

- Ну, не знаю, - протягнула жінка здивовано. - Я досить сильна емпатка. Працюю лікарем. У моїх датчиках на ручному діагностері, - вона простягнула руку і показала Яресові невеликий браслет з якимись незнайомими позначками, -  я можу дізнатися багато чого про людину. Одразу ж може визначити, яку ви маєте температуру тіла, який тиск, групу крові, навіть деякі генні особливості. А зараз я бачу, що у вас однакова група крові, однакові гени, однаковий погляд, схожі риси обличчя, навіть однаковий колір очей... Як же так? Гм. Як можна не знати свого батька? Ви ж точно кровні родичі! 

Поллі була така здивована, що навіть підвищила голос. Чоловіки підняли голови, відволікаючись від налаштування системи віртуальної реальності, поглянули на них. 

- Поллі ніколи не помиляється, - сказав Роздан. – Наші технології визначають кровну спорідненість у дев’яноста дев’яти процентах зі ста. 

Круті технології людей з проєкту «Лайф-1» здивували Яреса. Але те, що за їх допомогою ось зараз, так раптово, вони ідентифікували їх з Мемфісом, як  родичів, назвали сином і батьком, було для хлопця просто неймовірним шоком. Він впустив на тарілку недоїдений сандвіч і втупився Мемфіса. Раптом відзначив, що в того теж трохи кучерявиться волосся і так само ніс із ледь помітною горбинкою, як і в нього, в Яреса.