Розділ 29

Вузькі довгі коридори тунельних лабіринтів під Першою Платформою вражали одноманітністю. Ярес давно перестав звертати увагу на люмінесцентні лишайники та гриби на стінах тунелів, якими рухався вслід за Мемфісом. Так, Мемфіс теж пішов. Хлопець до останнього не знав, що Мемфіс-Ґедзь теж збирається вирушити з ним разом. 

Штучний інтелект Софія відповідав на питання команди рятівників Платформ від безумного ШІ Віктора неохоче, неначе не розуміючи, чого від нього вимагають. А потім взагалі почав пропускати слова, а звук його відповідей періодично зникав. 

- Напевно, програми глючать, - припустив Кирило. - Минуло сотні років, кораблю не вистачає потужності, щоб підтримувати роботу ШІ Софії. А підключити її до інших елементів живлення ми не можемо. Одразу ж піде самознищення. На втручання в систему цього ШІ накладено заборону на програмному рівні. Я міг би спробувати зламати її, але для цього потрібен час. Та й навіщо? Система чудово працює і не дає збоїв. А втручання може все порушити. 

- Нам просто треба вийти в космос. Але одному це зробити важко. Потрібен хтось, хто б страхував Яреса і допоміг повернутися назад, на корабель. Я піду з ним. Кирило потрібен тут для контролю систем. І ти надто цінний програміст, щоб ризикувати твоїм життям, - поглянув на Морочиста Мемфіс. - Прайм сидить на системі, тримає зв’язок і веде нас, а Рейдж не влізе в скафандр, - промовив Мемфіс. – Тому з Яресом піду я. 

- Це хто це не влізе у скафандр? – образився Рейдж. – Дуже навіть влізу! Де вони, ті скафандри? – він підійшов до шафи, звідки, очевидно, перед цим дістали скафандр для Яреса. 

- Тут всі стандартні, - проговорив Мемфіс, роздивляючись скафандри, які висіли на спеціальних прилаштуваннях. - Для таких видних, вродливих і підтягнутих мужчин, як я! - він підморгнув. - А в тебе, Рейдже, будуть брижитися штани і бідний скафандр репне на поясі.  

- Сам ти репнеш! – удавано образився Рейдж, напевно, вже давно звиклий до дружніх жартів Мемфіса. – Я зараз на дієті! Скинув три кілограми! 

- Зауваж, я говорю про пояс, а не про живіт, - загиготів Мемфіс, дістаючи один зі скафандрів, теж почав його натягувати. Знайшлися для нього і шолом, і гарнітура для зв’язку, і навіть армійські сухпаки й вода на двох, для нього і Яреса, які Кирило передбачливо сюди приніс. 

І тепер Ярес радів у душі, що він не один. Все-таки в таких коридорах було трохи моторошно, хоч і чувся в навушниках голос Кирила, а інколи й ШІ Софії, яка видавала короткі репліки.

Штучний інтелект Софія взагалі була незвично мовчазна. Ось і все, що міг сказати про неї Ярес. Він звик до сучасних ШІ, які, чесно кажучи, були трохи нав’язливими, пропонували, наприклад, те, чого ти не хотів, або упереджували всі твої бажання, підбираючи відповідно до твоїх вподобань і книги, і фільми, і одяг... Самонавчалися і самовдосконалювалися, щоб допомагати людям. ШІ Віктор, пройшовши цей етап, вирішив, що краще знає не лише вподобання і бажання людей, але й те, як їм краще жити. Що ж, сподівався Ярес, люди врахують це і змінять алгоритми роботи ШІ, щоб не допустити такої ситуації, яка нині відбувалася.

Зараз вони з Мефісом мовчки йшли довгими вузькими коридорами підземель під Першою Платформою, присвічуючи собі ліхтариками. Ярес роздумував над тим, що йому подобається ШІ, котрий відгукується лише тоді, коли тобі потрібно і є просто неначе помічником, службовцем, а не агресивним другом.  

Хлопець роздумував над усіма тими подіями, котрий відбулися в його житті донедавна, і дійшов до висновку, що все-таки йому не тільки страшно й дивно, але й цікаво. Його охопив якийсь навіть азарт, кураж, хотілося довести всім, що він справді чогось вартий, що зможе виправдати довіру всіх тих людей, котрі залишилися за дверима підвалу, спеціального бункера, де й знаходилася вся система керування гігантським космічним кораблем. 

І цей піднесений настрій, ця ейфорія від дивних пригод, наче у віртфільмах про космічні пригоди, мало не коштувала йому та Мемфісові життя. Хлопець непомітно вирвався вперед, ішов перед Мемфісом, котрий трохи відстав, і за черговим поворотом мовчазний штучний інтелект Софія раптом прокинувся і проговорив у навушники: 

- Ліворуч за рогом невідомий об'єкт, біологічний організм невідомого походження, краще озброїтися.  

Хлопець різко зупинився, як укопаний, стиснув ліхтарик, котрий тримав у руці, й тихо зробив два кроки назад. Мемфіс, який ішов теж достатньо швидко, мало не врізався в хлопця. Зорієнтувався одразу, теж почув попередження. Смикнув Яреса за руку, вказавши на ліхтарик. Сам вимкнув свого, і хлопець зробив те ж саме за його прикладом: вимкнув свій ліхтарик, сховав його біля пояса у спеціальну нішу й активував нічний режим в окулярах.

Все навколо потонуло в пітьмі, але поступово набувало тьмяно-сірих тонів: почали візуалізуватися лишайники й гриби на стінах, труби, в яких текло щось тепле і які блідими пасмами простягалися вздовж коридору.  

Біологічний організм невідомого походження? Що це може бути? Людина? Тварина? Якийсь монстр, як у фільмах жахів? Адже весь антураж цього глибокого й дивного підземелля неначе вигулькнув із хорор-фільмів. Ярес саркастично розреготався всередині себе проте все одно було страшно, холодний піт пронизав хлопця. Він прислухався. Поряд завмер Мемфіс. 

Було спочатку тихо. Десь, правда, капала вода, схоже, вдаряючись об металеву поверхню. На стінах тунелів проходили довгі іржаві труби, якісь кабелі, ще якісь прилади, все було старим і занедбаним. Деякі з них світилися блідими смугами.