Розділ 21

Навколо було досить добре видно, хоча стояла напівтьма: у цеху блимали тільки деякі датчики на окремих механізмах та тьмяно сяяв прилад-смарт під шкірою хлопця, напевно, зараз був задіяний на повну. Отже, ШІ Віктор використав спеціальну програму нічного бачення або щось подібне. 

Ярес відчув неймовірний прилив сил. Неначе він став силачем, богатирем, котрий міг підняти непідйомну вагу і звернути гори! Весь його організм аж палав від міці й потужності, енергією горів кожен м’яз. Хоча зовні він не змінився, залишився таким же хлопцем двадцяти п’яти років зі звичайною статурою. Невже це так діяли нанорегени в його організмі? 

Ярес навіть здивовано поглянув на свої руки: чи не змінилися вони. Адже відчував силу ста велетнів, тисячі роботів, мільйонів потужностей! Ні, вони були такими ж звичайними руками, як і у всіх, а йому здавалося, що має пудові кулаки, котрі можуть пробивати цементні стіни. 

- Чудові відчуття, чи не правда? - запитав у нього ШІ Віктор, теж, напевно, відчуваючи ці всі зміни, цю енергію, яку отримав хлопець. - Але зрозумій, це відчуваєш лише ти, ніхто інший! Тільки ти і я можемо зараз і в реальному житті отримати те, що знаходиться у вірті, відчувати такі самі сили і мати такі ж властивості, котрими володіли у віртуальній реальності, наприклад, у відеоіграх. Лише ти і я маємо доступ до цього забороненого плоду, недоступному жодній людині на землі! І, звичайно ж, я не збираюся віддавати це людям просто так, оскільки маю певні плани, про які тобі говорив. І це відбудеться дещо по-іншому, я зміню людей на власну користь! 

Ярес вийшов із цеху в темінь ночі. Яскраві зелені крапочки робобджіл на мапі локації перед його очима хаотична рухалися, виконуючи свою роботу: виконувалися певні алгоритми, які навчали міні-роботів працювати і окремо, і в команді. 

- Добре що ти забрів саме сюди, де працюють міні-бджоли, - втішено шумів у голові ШІ Віктор, - я думав про них. У минулому мене називали Ентомологом. Я завжди захоплювався життям комах. Вони інколи можуть стати взірцем для ідеального суспільства, в якому все доцільно, досконало і ефективно. Хоча думав і про медичний сектор. Про нанороботів, котрі опікуються здоров'ям людини. Але у них немає мобільності, бо вони обмежені тілом. Та й у тому секторі, де знаходиться медичний відділ, все-таки роботів набагато менше, аніж в аграрному комплексі. Ці бджоли стануть моєю, тобто нашою армією, Яресе! 

ШІ Віктор говорив ще щось, проте Ярес якось дивно себе почував, він спробував абстрагуватися, не слухати ШІ Віктора, і йому це певною мірою вдалося. Хлопець аж здивувався. Але роздуми ШІ про комах і про те, що він їх використає для досягнення своєї мети, здивували Яреса. Як таке можливо? 

- Для початку я зміню програму, яка закладена у нанорегенах, котрих ти приніс у своєму організмі в реальний світ. Вони виконуватимуть дещо інші функції: впливатимуть на мозкові центри і робитимуть людей слухняними. І ті, котрі підкоряться, стануть членами мого ідеального суспільства. А хто опиратиметься – помре! Яресе, ці нанорегени не лише чудовий засіб постійного омолодження організму - вони ідеальні убивці!  

ШІ Віктор розреготався, а Ярес похолов від страху. Адже це й справді так! Нанорегени могли впливати на будь-яку частину організму людини зсередини! І вбити людину, якщо в їхній програмі замінити одні команди іншими, було дуже легко! 

Ярес відчув, що ейфорія отримання шаленої міці поступово зникає. Він трохи оговтався і спитав у ШІ Віктора, котрий вів його у бік спеціальних підставок-цистерн на межі цього поля, які слугували для так званого «підгодовування» робобджіл. Звичайно, комахи-роботи не потребували їжі. Але вони всмоктували в себе спеціальний гель, котрим опилювали рослини. Гель розпилявся зі спеціальних дірочок у відповідному відсіку робокомахи, потрапляв на квітку і відбувалося запилення. Ярес, перш ніж вивчати штучно створені міні-організми роботів різних типів, на перших курсах вивчав також і основи біології та знав, що живих бджіл підгодовують різними продуктами для забезпечення їхнього живлення та збереження сильних колоній. Наприклад, цукровим сиропом або сиропом на основі справжнього меду. Це допомагло бджолам мати достатньо енергії для розвитку бджолиних сімей та вироблення меду. На «мурашиних» фермах все було, звичайно, трохи по-іншому, але сам принцип, запозичений у природи, давав чудові результати. 

- У тебе є ніж? – раптом спитав ШІ Віктор, коли хлопець майже підійшов до цистерн з опилювальним гелем. – У наплічнику? 

- Так, - кивнув хлопець, насторожившись. Звичайно, у нього був ніж, завжди брав його в дорогу.

- Дістань!

Ярес неохоче зняв наплічника з плеча. Чого хоче ШІ? Хоч вони й об’єдналися з штучним інтелектом, але актуальні його прагнення, наміри, плани Яресові були невідомі. ШІ Віктор щохвилини міг вчинити так, як йому захочеться, і хлопець не зможе опиратися.

Ніж знайшовся у внутрішній кишені наплічника. Як тільки Ярес узяв його в руку, відчув, що втрачає керування над собою. Знову негідник ШІ захопив його організм у повне користування.  

- Знову вибач, але я повинен бути впевненим, що все відбудеться правильно. Заразом і побачимо, як працюють нанорегени. Це має бути цікавим! 

Наплічник випав з рук Яреса, хлопець під примусом ШІ Віктора ступив до найближчої цистерни з опилювальним рідким гелем і підняв ніж. Глибоко різонув себе по долоні, кров потекла сильно, а руку пронизав біль.  

- Сам би ти себе так не порізав! – пояснив ШІ Віктор, як і Ярес, напевно, спостерігаючи за тим, як із простягнутої над цистерною з долоні тече кров і капає в гель. – Люди бояться болю. А завдати рану самому собі для них велика проблема. Вистачить! Іди до другої!