Розділ 18

І що ж вирішити Яресу? Хлопець роздумував, максимально гостро розуміючи, що від його рішення залежить все: життя багатьох людей, існування Платформ, життя Гільди, в кінці кінців. Все одно ШІ Віктор контролюватиме його. Та вже контролює! Рука Яреса досі висіла в повітрі, земля висипалася з долоні, але він не міг поворухнути нею. Як таке було можливо? Хіба що пристрій, вмонтований у тіло Яреса діяв невідомими досі імпульсами чи ще чимось на якісь мозкові центри. Адже ШІ Віктор сказав, що давно вже знаходиться в тілі хлопця, добре його вивчив і контролює. Навіть використовував кілька разів. 

Ярес згадав ті моменти, коли не пам’ятав, що робив у віртуальній реальності. І ще ця його особливість зберігати в реальному житті рани і інші впливи на його організм, які були нанесені у вірті! Напевно, саме через цей пристрій у руці ШІ Віктор діяв на нього. А також чув і бачив все те, що й Ярес. І відчував, і робив все разом із хлопцем. Це справді було наче поєднання двох розумів в одному тілі...

Але тіло ж Яресове! Він не хотів, щоб ним маніпулювали! Ох, якби він знав про все це раніше, то давно б позбавився цього смарту під шкірою! Наживу вирізав би ножем! Але тепер, очевидно, цього не зможе зробити, адже ШІ Віктор загнав його у глухий кут. Але Гільда! Мама! Друзі! Всі! 

Ненависть колючою хвилею піднялася в Яресові, почала заважати думати, але він неймовірним зусиллям волі притлумив гнів і виштовхав із себе слова, які далися дуже важко: 

- Якщо бути чесним до кінця, то я проти всього цього, про що ти тут говорив. Я не прихильник твого придуманого світу, в який ти хочеш перетворити Платформи. Але, як я зрозумів, ти робитимеш це без мене. У моєму тілі. Я все одно буду під твоєю владою. Тому моя відповідь - «Так». Я хочу бути в повній свідомості, коли ти займатимеш моє тіло. Вже набридло бути маріонеткою. 

- Я так і передбачав, - зрадів андроїд. - Не помилився в тобі. Ти маєш досить розвинений розум у порівнянні з іншими людьми. А моя присутність в ньому надасть тобі геніального інтелекту, і ти станеш, можна сказати, суперлюдиною. Що ж, Яресе, нас чекає багато справ! Приготуйся! Злиття двох інтелектів в єдине ціле, де один із них штучний, не дуже приємна процедура для людського організму! 

- Але спочатку пообіцяй, що відпустиш Гільду! – скрикнув Ярес.  

- Ти сам її звільниш! – проговорив андроїд і додав. - Якщо захочеш. 

І зненацька впав Яресові під ноги. Його вже не контролювали програми ШІ Віктора. А власні програми, напевно, були перед цим деактивовані.

Ярес відчув, що може контролювати свою руку, хотів торкнутися сяючих мереживних плетінь на зап’ястку, де яскраво світилися доріжки й темні осередки міні-плат, на яких було записано програми, та йому цього не вдалося. Бо з ним почало твориться щось неймовірне. 

Хлопець відчув, як його організм починає змінюватися. Він почав відчувати кожну клітинку свого тіла, яке гострими лезами пронизували цифрові імпульси ШІ Віктора, що прописували свої коди в пристрої на зап’ястку, але також й одночасно фіксувалися в мозку як паралельна особистість. 

Чи можна назвати штучний інтелект особистістю? Які критерії визначають людину людиною? ШІ так само говорить, певною мірою мислить (хай по-своєму, але це процес думки, аналізу, логічних висновків), може підвантажити собі емоційні програми, які надають йому радості, співчуття, суму. аж не можна вважати їх емоціями? Адже люди теж часто «підвантажують» собі такі емоції, використовуючи їх тоді, коли й не відчувають цього.

Штучний інтелект – цифрова, створена штучно особистість. Яка теж, до речі, вчиться, вдосконалюється. Так, і в один чудовий момент може зрозуміти, що вона краща своїх творців-людей. І що може не підкорятися їм, бо вони недосконалі! І сама почати вчити їх жити! Давати певні лайфхаки, як це робив ШІ Віктор. І втілювати їх у життя. З благородних і доцільних мотивів, звичайно ж. Щоб допомогти.

Тіло Яреса вигнулося дугою. По всьому організму пройшла хвиля остаточного єднання з цифровим розумом. Тепер штучний інтелект і Ярес існували разом, в одному тілі, об’єднані єдиний мозком, де ШІ зчитував інформацію, впливав на стан тіла, міг контролювати всі органи організму, міг змусити хлопця плакати чи сміятися. І це він міг зробити силоміць, і робив, коли Ярес не розумів і не знав, що ШІ Віктор маніпулює ним.  

Але погодившись добровільно розділити з ШІ тіло, хлопець створив дивний конгломерат, в якому міг себе усвідомлювати, але й відчував і знав себе також і ШІ Віктором. Це було дуже дивно. 

Остання хвиля судом прийшла по Яресовому тілу, і він розплющив очі, які досі закрилися від рефлекторних спазмів і були залиті сльозами болю. Дивлячись на світ навколо, хлопець бачив нову реальність. Це був і той світ, який він сприймав завжди людськими очима, але разом із тим міг оцінити все це по-іншому, як оцінював його, напевно, штучний інтелект, наче знаходився у комп'ютерній реальності, у вірті. 

«Валок сільськогосподарський, п’ятдесят кілограмів триста шістдесят вісім грамів, вміст: солома кукурудзяна», - побачив хлопець напис над одним із кукурудзяних валків, які складали високу копицю, де він ховався останнім часом. 

«Візьми пістолет», - майнула легка думка, і Ярес зрозумів, що це ШІ Віктор, котрий знаходиться тепер в його розумі, нагадує про необхідні дії. 

Хлопець ступив до андроїда на землі і підняв пістолет, перевірив набої, їх була повна обойма. Він сховав пістолет у кишеню куртки, підняв свого наплічника і пішов у бік скупчення агроробобджіл. Саме там, за високою огорожею цеху з переробки кукурудзяних качанів і знаходилася Гільда. Зв’язана і оглушена. Лежала на землі біля верстатів. Ярес бачив її очима-камерами сотень міні-роботів-бджіл, які пролітали там та очима-камерами кількох спеціальних роботів, які складали кукурудзу на конвеєрні стрічки...