Розділ 13

На пропускному пункті до "мурашиних" ферм, або полів, як їх часто називали, не було жодного охоронця. Та й який охоронець потрібен? Ті, хто там працював, проходили просто так, просканувавши свій пропуск. А ті, хто б хотів туди потрапити з цікавості, ризикували загубитися у лабіринтах «мурашиних» ферм.

Колись вже був випадок, коли у лабіринтах таких ферм (не в Редфілді, в іншій місцевості) заблукав один із співробітників, який там працював. Щось там у нього сталося зі смартом, і він не міг подати сигнал тривоги. Тоді його шукала ціла команда поліцейських. Ледве знайшли. По всіх платформах тоді розповідали про це і застерігали про небезпеку таких «прогулянок» в закриті території «мурашиних» ферм. Відтоді охочих гуляти цими місцями не знаходилося. Але заховатися там, і справді, можна було добре. Навряд, чи відшукають. Гільда гарно придумала.

Ярес оминув вхідні ворота, що знаходилися вже на території ферм. Вдень вони були відчинені. Пройшов широкою смугою гальки, радіючи, що на Редфілдських фермах не використовують для огородження роботермітників піску, адже тоді добре було б видно його сліди. 

Хлопець поглянув на високі конструкції, які нависали залізними переплетеннями і чудернацькими баштами, й почав видивлятися більш-менш незахаращений вхід, щоб увійти в комплекс. 

«Мурашині» ферми були оригінальною конструкцією, яка займала великі території. Безпосередньо Редфілдська мала приблизно десять кілометрів ширини і довжини. Увесь цей умовний квадрат був забудований металевими конструкціями, які, на даний момент, вважалися великим, потужним «мурашником». Інколи такі забудови називалися «термітниками», «дитячим садком» або «робояслами». Деякі називали їх «ШІ-дитсадок» або, пригадуючи геніального Шеннона* та його легендарну мишу**, «лабіринтом Шеннона». 

Ярес увійшов до центрального залу, великого цеху, в якому кипіла робота. Вона ніколи не зупинялася. 

По центру знаходилася велика машина, гігантський робот із сотнями маніпуляторів, які виконували багато функцій. Це була так звана «матка», центральний робот, що виготовляв, вдосконалював і навчав, встановлюючи відповідне програмне забезпечення, початкові рефлекси для мініроботів. 

Із великого залу йшло багато відгалужень, які вели у спеціалізовані частини лабіринту. На даний момент їх нараховувалося більше сотні. 

В основі роботи «мурашників» лежав принцип «лабіринту Шеннона». Звичайно, максимально вдосконалений і побудований на основі сучасних найновіших креативних розробок та сучасних технологій. 

Якщо простими словами, то це була фабрика з виготовлення роботів різних типів та спеціалізацій. Але, звичайно, сюди не входило тільки їх виготовлення. Новітні роботи мали в собі початкові основи штучного інтелекту. Але цей інтелект був спеціалізований і чітко направлений на вдосконалення і навчання саме того, для чого готувалися ці роботи. 

«Матка» виготовляла їх, миттєво складаючи своїми вправними маніпуляторами у програмно порожню цілісну машину, можна сказати, макет, болванку, заготовку, каркас, який був ще не запрограмований на якісь дії, становив собою просту оболонку, яка, правда, зовні вже набувала потрібних на майбутнє форм. 

Наприклад, міні роботи-будівельники мали спеціальні мацальця для кращої роботи з будівельними матеріалами, сільськогосподарські міні-машини були оснащені інструментами-маніпуляторами, які гарно працювали з ґрунтом та вправлялися з біотехнологією вирощування рослин. Роботи-шахтарі з масивними «руками-лопатами» та «руками-бурами» різних типів, мініроботи садівники, які займалися вирощуванням фруктів, роботи-рибалки, котрі ловили рибу в океанах краще за будь-які сіті, роботи-асинезатори, котрі працювали там, де людина не дуже хотіла в буквальному сенсі бруднити руки... Таких початкових міні-роботів створювалося тут, у центральному залі «мурашника», кожної хвилини з десяток. 

Центральний механізм-творець задавав їм форми відповідно до їхніх спеціалізацій і вкладав на чисті материнські плати елементарні і найперші початки інтелекту. Це було стандартне програмне забезпечення, яке вчило мініроботів руху, зору, нюху, смаку... Вчило аналізувати найпростіші дані й робити висновки, вдосконалюватися й набувати потрібних знань. 

Виготовлені мініроботи рухалися вже самостійно до тих входів у лабіринт «мурашника», які відводили їх до спеціалізованих частин, де починалася їхнє безпосереднє навчання. 

Вся територія «мурашника» ділилася на багато секторів, які й надавали мініроботам саме тієї спеціалізації, до якої їх готували. 

Адже проходячи певні рівні лабіринту, роботи вчилися. Штучний інтелект набував нового досвіду, стикаючись з тією чи іншою перешкодою, проблемою, викликом... На певних етапах навчання до інтелекту мініроботів завантажуватися додаткові дані та відбувалося оновлення їхніх початкових програм. У найскладніших частинах лабіринту мініроботи починали співпрацювати, досягши вищого рівня свого інтелекту, чого і вчила їх вся система. І пройшовши увесь лабіринт у своїй спеціалізованій зоні, роботи виходили до виходу з іншого боку «мурашника», де також існував такий же величезний зал із іншим «роботом-маткою». Той перевіряв роботів на відповідність їхнього інтелекту до спеціалізації, і складав у спеціальні ангари, звідки вже замовники забирали їх власне до роботи. 

Таких «мурашників» на Платформах було всього два. І обидва на Другій Платформі, яка вважалася раніше взагалі промзоною. Це лише зі зміною влади Друга Платформа стала відкритою й почала розвиватися. 

Ярес зупинився неподалік від «робота-матки» і почав вирішувати, у яку частину «мурашника» йому податися.