Розділ 11

Ошелешений Ярес не міг відірвати погляду від червоного полиску на гострому лезі. Кров трохи присохла, але все одно ніж лякав своєю справжністю, реальністю... Ярес наче потрапив у хорор-гру, де відбулося щось жахливе, а він сам є учасником цього кошмару, точніше, монстром, який і є тим ключовим хорором у грі... 

Зранку... Адже лише зранку він приймав душ! Встав о сьомій. Точніше, його підняв на ноги будильник, котрого хлопець завбачливо запрограмував так, щоб не можна було вимкнути, поки він не підніметься з ліжка і не натисне кнопку біля екрану вірттіві. А потім попхався одразу ж, ледве продер очі, до ванної кімнати. Став під крижану воду в душі, яка трохи його розбудила. Контрастний душ привів його у себе. І хоч не виспався остаточно, але все одно був уже в більш-менш притомному стані, щоб добратися до тої довбаної водонапірної башти, браузер її забирай! 

І в душовій кабінці не було ніяких ножів! Це він точно пам’ятає! Не втратив же він глузд повністю?! Навіть сонний, але помітив би, якщо б щось подібне тут валялося! 

Розум одразу ж запрацював швидко, рвучко, асоціації сипалися в голову, як рясний дощ. Його зустріч вчора з Ґедзем-Мемфісом, нічне вбивство Мемфіса, кривавий ніж на підлозі душової...

Його хтось намагається підставити?! Наступної ж миті в уяві постав Чорний, його удар коліном по Яресовому носі вчора. Якщо хтось вирахує хлопця, його зустріч із Мемфісом (а це вже, напевно, сталося!), то обов’язково навідаються сюди, в Редфілд.

І ніж. Знайдуть ножа! А Ярес же ні сном ні духом не відає, звідки він взявся! 

Ярес заплющив очі. Хотілося, щоб все зникло. От зараз він підніме повіки і зрозуміє, що все це йому ввижається! Просто не доспав! Галюцинації! Наприклад, від тих пігулок, які він вчора прийняв від болю... 

- Яресе! – почув він раптом знайомий голос у кімнаті. 

Він швидко розплющив очі й озирнувся. Двері ванної кімнати були відчинені, і хлопець побачив Гільду, котра боязко увійшла до нього, причинила за собою двері. Побачила Яреса у прочинену щілину дверей до ванної...

Напевно, в нього був страшний вираз обличчя, бо вона злякано й стурбовано спитала: 

- Я хотіла... Що з тобою? 

Ярес і сам не знав, що з ним. Не знав, що робити. Швидко зачинити двері до ванної, щоб дівчина не побачила того ножа, котрий, звичайно ж, нікуди не подівся від того, що хлопець заплющив очі? Навпаки, покликати, розповісти, що він виявив тут, у своїй душовій? Але ж не повірить! Ніхто! Ніхто не повірить! Ох, Свята Оперо! Невідомо, що робити далі. І чи варто взагалі щось робити? 

І хлопець просто тупо стояв, шмигаючи носом, бо відчув, що з нього знову потекла кров. Тепер вже, напевно, від сильного шоку, який він зараз переживав. У голові роїлися тисячі думок і варіантів, вона аж тріщала від болю.  

Гільда підійшла ближче, увійшла до ванної і теж побачила закривавленого ножа. Її реакція була зовсім не такою, якої очікував хлопець. Вона не закричала від жаху, не втекла, перелякавшись, а зробила зовсім навпаки.

Швидко метнувшись до вхідних дверей, Гільда замкнула їх ізсередини на замок, а потім повернулася. І сказала: 

- Вчора вночі я бачила тебе. З ножем. Яресе, я... 

Вона помовчала, напевно, підбираючи слова, а потім спитала: 

- Що ти збираєшся робити? Тобі потрібно втікати! З хвилини на хвилину тут буде поліція! І ніж! Його треба сховати! Знищити! Ох, Яресе! Не стій стовпом! Скажи хоч слово! Чому ти не позбавився ножа?

На її очі набігли сльози. Але вона гнівно струснула головою, так, що синє волосся, яке вона завжди стригла до плечей та надавала кольору індиго, мазнуло її по губах. Ярес заціпеніло і зненацька відмітив, що в дівчини повні й гарні губи. Ця думка була такою недоречною в цій ситуації, що він посміхнувся. А потім його накрила хвиля істеричного сміху. Він стояв і гигикав, як дурень. 

- Вті... Вті... ка... ти? Навіщо? Я... не розумію, про що ти! Я вперше бачу цей ніж! – між кожним словом його накривало сміхом. 

Гільда розмахнулася і дала йому сильного ляпаса. Вдарила сильно, навідліг. Тепер вона не мала сліз в очах, лише злість. 

- Отямся! – крикнула вона. – В тебе шок! Яресе, це все серйозно! Вночі вбивають Мемфіса! Ножем! Я бачила тебе, коли ти повертався додому о третій ночі! І ніж! Ось він! Поліції просто слід скласти два і два! 

- Але як? – закричав і собі Ярес. - Адже Мемфіса вбили на Першій Платформі! Між Ретфілдом і Першою Платформою сотні кілометрів! Я просто фізично не міг там знаходитися! Це якась дурня! І чому ти вирішила, що це я його вбив?! Та я незнайомий з ним! Я... 

- Ти що, серйозно? – перепитала його Гільда. – Адже той заміський будинок, про котрий всі говорять, знаходиться недалеко від Ретфілда! У лісі, в сусідньому від «мурашиних» ферм районі! Мемфіс має нерухомість на обох Платформах! Зараз літо! Він у відпустці! Одна з його так званих «дач» знаходиться біля міста Новоград-сіті! До нього з Редфілда їхати всього нічого! На робогіроборді дві години! А до будинку Мемфіса ще ближче! Яресе! А твій ніс! А ніж! Це ти вбив Мемфіса? 

Ярес подумав, що якось і не звернув увагу, про яку місцевість говорять у новинах. Одразу ж подумав про столицю. 

- Звичайно ні! - зарепетував він і з силою захряснув двері душової кімнати, щоб не бачити того закривавленого ножа. Підійшов до раковини і знову почав змивати кров із носа. – Я вперше почув про те вбивство від Ірвіна! О, Святий Гугле! Що ж мені робити? Я ні сном ні духом не знаю, що сталося! – голос хлопця тремтів від жаху. – Чекай! – він рвучко обернувся до Гільди. - А дощ? У новинах наживо зараз показували дощ! У нас же немає дощу! – схопився він за невідповідність, яку зараз помітив. – Над будинком Мемфіса йде дощ! Там непогода! Я був би весь мокрий!