Розділ 9

Він одразу ж зателефонував Ґедзеві. Той був ще у вірті, не вийшов за Яресом слідом із зони «Смарагд», можливо, ще мав якусь роботу в лабораторії.

- Кажеш, все збереглося? – протягнув він здивовано. - Це дуже й дуже дивно. Але ти мене неймовірно цим зацікавив! Адже якщо ми вияснимо причину цього явища, то це буде прорив у технологіях! Це ж означає, що те, що ми робимо у віртуальній реальності, може реалізуватися і у справжньому житті! Аж голова йде обертом! – голос Ґедзя звучав анітрохи не співчутливо, навпаки, він радів тому, що поранений Ярес зберіг свої рани і в реалі. Це було не дуже приємно хлопцеві слухати. - Мені треба ще раз із тобою зустрітися! Я хочу тебе протестувати! - причепився схимець, навіть не питаючи, чи хоче цього Ярес. 

Напевно, його захопила якась ідея (і Ярес навіть почав здогадувалися, яка!), і він хотів її перевірити. Ясно, що вона стосувалася нових розробок в їхньому Інституті.

- Не дуже мені б хотілося, щоб цей прорив, про який ви говорите, стосувався мене! – злегка образився хлопець. – Я буду деякий час зайнятий. Ми завтра йдемо працювати в поля. Крім того, в мене немає дозволу відвідування десятого району. 

Ярес багато чув, що схимці були трохи божевільними у питаннях, які стосувалися науки, експериментів і інших подібних речей, та й сам бачив, яким захопленим і категоричним був Ґедзь у тій лабораторії. Тому мав підозру, що відвідавши раз чи два «тестування» Ґедзя, вже не зможе відкараскатися. Хлопець був не дурний, умів зрозуміти приховані мотиви й робити логічні висновки. 

- Про дозвіл не хвилюйся, - зазвучало в телефоні, - я тобі пришлю запрошення з необмеженим входом у район схимців. Як тільки будеш вільним, повідом мені, обов’язково зустрінемося. Бувай! Бережи себе! 

Ярес попрощався, скептично подумавши, що оте «бережи себе» зазвучало для нього не дуже щиро, неначе мало подвійний зміст. Ґедзь більше, напевно, хвилювався, щоб новий знайомий беріг себе для його майбутнього тестування. 

Хлопець залишив кіберпункт і поспішив до будинку, де їх поселили: було вже пізно і треба було хоч трохи виспатися й відпочити, адже завтра має бути насичений день.

Засинав він важко, ніс болів. І голова теж. Довелося випити пігулку від болю, й аж тоді його накрив тривожний і крихкий сон. І снилися різні дурниці. Він кудись ішов, щось робив, від когось утікав... Словом, маячня... 

Зранку о восьмій Ярес із одногрупницями стояли біля водонапірної башти, чекали коменданта Рейджа. Він запізнювався.

Через пів години незадоволена Кара почала йому телефонувати. Ярес, увесь розбитий, пригнічений, невиспаний, куняв, усівшись на траві біля башти. Мріяв про ліжко. І навіть радів, що Рейджа немає. Може, щось сталося і він відмінить їхній похід на «мурашині поля» сьогодні? Було б добре. 

Про розбитий ніс придумав для дівчат баєчку, що ненароком невдало впав і вдарився об край стола. Кара поспівчувала, навіть пожартувала, а от Гільда дивилася насторожено. Схоже, не повірила жодному його слову.  

А ще через десять хвилин прибіг захеканий Рейдж і, на радість Яресові, повідомив, що сьогодні всі плани почати практику в полях відміняються. 

- Значить так, мої дорогі студенти, ви можете сьогодні зайнятися своїми справами. У мене форс мажор! Непредбачувані обставини! Пройдіть містечком, познайомтеся з мешканцями, посидіть в кав’ярні! – говорив Рейдж, стурбовано увесь час зиркаючи на свій смарт: він періодично пищав, видаючи, напевно, якісь сповіщення, на які Рейдж реагував похмурими поглядами. – Адже ви повинні знати, де тут у нас магазини, кав'ярні і нічні клуби! Логічно? Логічно! 

- А у вас є нічні клуби? – зацікавлено спитала Кара. 

- Це я образно! – промовив Рейдж. – Всі вільні до завтра! Збір тут же, біля водонапірної башти о восьмій. Але вами опікуватиметься завтра пані Агата, моя асистентка. Я маю нагальні справи, мушу поїхати з міста, – він махнув рукою, прощаючись, й одразу ж почав комусь дзвонити, віддаляючись від них дорогою.  

- Ну от, а я так рано встала! – потягнулася Кара, демонструючи ідеальний бюст, обтягнутий тонкою кофтинкою. Погляд Яреса проти його волі одразу ж почав оцінювати звабливі форми. – Я ще піду посплю. Гільдо, ти як? 

Та стенула плечима, не відповівши. 

- І я б ще поспав, - погодився Ярес, позіхаючи.

Всі вони повернулися до гуртожитку, як почав хлопець називати їхній будиночок. 

Біля будинку стояв мінікар, із якого високий чорнявий хлопець їхнього віку носив речі. Якраз дістав велику об’ємну дорожню сумку і кілька складених і перев’язаних мотузкою спінінгів. Побачивши їхню трійцю, заусміхався привітно й спитав: 

- Привіт! Ви теж практиканти? Я Ірвін Карсон із Кастанти. Доктор Рейдж Сванікальський сказав, що ви троє вже вчора приїхали і заселилися. Приємно познайомитися! Не знав, що тут будуть такі вродливі дівчата! - він провів оцінювальним поглядом по Кариній фігурці. - Тепер нудна практика здається для мене зовсім не нудною. Я теж приїхав на практику. Але навіть не знаю, що воно буде... Може, і практика наша накриється... 

Вони всі познайомилися, і Ярес запропонував допомогти перенести речі. Ірвін приїхав на своїй машині і мав багато речей, напевно, планував добряче влітку не так попрацювати, як відпочити подалі від цивілізації. Он, навіть рибу збирався ловити, спінінгів набрав. 

- Чому ти кажеш, що практика накриється? – спитав Ярес, піднімаючи сумку, яка була страшенно важка. Цікаво, що Ірвін туди поклав? Наче купу гантелей напхав. Отака була важка.