Працівник місяця

У такому шаленому ритмі та суворій дисципліні місяць минув як одна мить. Життя Олега нагадувало потяг, який нарешті поставили на рейки й розігнали до максимальної швидкості. Ранковий підйом о шостій і пробіжка вже не здавалися середньовічним катуванням. Тепер це був приємний ритуал, який заряджав енергією. Завдяки правильному харчуванню та спорту Олег помітно змужнів, обличчя посвіжішало, а в очах з’явився той самий впевнений блиск, який він раніше бачив лише у сильних світу цього. 

На роботі він якось несподівано для самого себе перетворився на головного улюбленця шефа. Його нова преміум-стратегія принесла компанії рекордні прибутки, а конкуренти лише безпорадно кусали лікті. Ба більше, Олег уже три тижні офіційно зустрічався з Мариною. Офісний роман розвивався стрімко: вони разом обідали, ходили в кіно, і колеги потай заздрили Олегу, який так раптово зі скромного аутсайдера перетворився на "альфа-самця".

Коли на картку прийшла перша велика зарплата разом із солідними бонусами за звання "Найкращого працівника місяця", Олег відчув ніби весь світ ліг до його ніг.  На радощах він вирішив, що настав час віддячити своєму наставнику. Хлопець зателефонував Олександру й запросив його до того самого шикарного ресторану в центрі міста. Проте цього вечора все виглядало інакше, адже тепер Олег міг із гордістю сам оплатити весь рахунок. 

Вони влаштувалися за знайомим столиком біля пальм. Олег більше не вивчав меню з острахом – тепер він упевнено замовляв дороге вино та вишукані страви. Протягом вечора він емоційно, з гордістю розповів коучу про всі свої досягнення: закриті з надлишком плани продажів, абсолютну довіру шефа та стосунки з Мариною.

Олександр майже не перебивав. Він сидів, елегантно тримаючи келих, і просто слухав, злегка посміхаючись своєю фірмовою, загадковою посмішкою.

– Ти молодець, Олеже. Чудовий старт, – спокійно мовив Олександр, відрізаючи шматочок м'яса. – Але робота на когось – це завжди стеля. Твій шеф платить тобі відсоток, але забирає левову частку твоїх зусиль. Ти не думав про те, щоб створити власний бізнес? Навіщо тобі продавати чуже обладнання, якщо ти можеш заснувати консалтингову фірму чи власну дистриб'юторську мережу і не залежати постійно від роботодавця? Подумай про це. Гадаю, що ти вже переріс рівень звичайного менеджера.

– Власний проєкт?.. Так швидко?.. – Олег замислився, і від цієї думки в нього перехопило подих. Перспектива здавалася грандіозною. – Я... я обов'язково подумаю про це, Олександре. Дякую.

Раптом погляд Олега ковзнув залою ресторану й зупинився на столику біля вікна. Там, у компанії привабливої подруги, сиділа Олена, та сама прекрасна незнайомка, яку він зустрів місяць тому. Вона про щось весело розмовляла, сміялася, і м'яке ресторанне освітлення робило її образ просто неперевершеним.

Усередині Олега прокинувся небачений досі азарт. Попри те, що він уже зустрічався з Мариною, яка в цей самий момент, мабуть, чекала на його дзвінок удома, він не зміг втриматися. Набута впевненість прагнула красивого, широкого жесту. Не питаючи поради у свого коуча, Олег невимушеним жестом підкликав офіціанта: 

– Будь ласка, віднесіть он за той столик дівчатам пляшку вашого найкращого ігристого. Від мене.

Офіціант шанобливо кивнув. Олександр лише ледь помітно посміхнувся, спостерігаючи за сценою, але не дозволив собі жодного коментаря. Олена зі здивуванням прийняла несподіваний презент, озирнулася і, зустрівшись поглядом з Олегом, упізнала його. Вона граційно підняла келих, салютуючи йому з легкою, грайливою посмішкою.

Вечір добігав кінця. Олег дістав заздалегідь приготований товстий конверт і підсунув його Олександру: 

– Тут перші відсотки. Повністю закриваю борг за костюми, взуття, роботу Сніжани та зміну іміджу. Дякую тобі!

– Дрібниці, – спокійно відповів коуч, навіть не зазираючи всередину, і сховав конверт у кишеню піджака. – Ми ж партнери. І подумай над моєю пропозицією щодо власного бізнесу. Зростання твоїх прибутків автоматично означає збільшення моїх. 

Олег ствердно кивнув і з посмішкою приклав картку до термінала. Залишивши офіціанту солідні чайові, він невимушено підвівся з-за столу. Попрощавшись із Олександром, він рішучим кроком підійшов до столика Олени. Подруга якраз збиралася йти, і Олег, скориставшись моментом, запропонував провести її прекрасну "сусідку" додому. На його подив, Олена погодилася без зайвих вагань.

До свого району вони поверталися на таксі преміум-класу. Дорогою пара легко й невимушено теревенила про все на світі. Куди й подівся той затиснутий хлопець, який колись червонів від кожної репліки! Тепер Олег дотепно жартував і сипав цікавими історіями, а Олена слухала його з неприхованим захватом. Контраст із їхнім першим побаченням був просто колосальним.  

Коли автомобіль припаркувався біля її під’їзду, Олег першим вийшов із салону, щоб по-джентльменськи відчинити дівчині двері. 

– Дякую за вечір і за шампанське, Олеже. Ти сьогодні зовсім інший, – тихо мовила Олена, дивлячись на нього знизу вгору.

Олег промовчав. Замість будь-яких слів він просто зробив крок назустріч, м'яко притягнув її до себе за талію і пристрасно поцілував. Олена на секунду заціпеніла від несподіванки, але вже наступної миті заплющила очі й відповіла на поцілунок, міцно обвивши руками його шию. У ці секунди Олег відчував себе абсолютним володарем життя. У нього було все: гроші, успіх, увага найкращих жінок і повна свобода. Він не хотів думати про наслідки свого вчинку, про свою нинішню дівчину. Про це він подумає завтра. А сьогодні була Олена. Була ця прекрасна мить, яку хотілося назавжди закарбувати в пам’яті.