Народження нової людини

«Одягнися святковіше!» А як же. Хіба ж в Олега було щось святкове? Весь його гардероб складався з двох пар джинсів, спортивного костюма, декількох футболок, одного светра, білої сорочки та піджака. Вибору не було – треба було поєднувати непоєднуване. Темні джинси, сорочка і піджак. Та спочатку душ і поголитися. Недорогі парфуми завершували образ такого собі представника середнього класу. А зовсім не переможця по життю. Одягнувши пальто, Олег побачив, що вже запізнюється, тому швидко вибіг з під’їзду.

Новенька біла «Тесла» вже чекала на іменинника. За кермом, правда, сидів не сам Олександр. 

– Мій водій, Геннадій, – представив він чоловіка. – Коли я відпочиваю, можу випити декілька келихів вина, і саме він турбується, щоб я дістався додому без пригод. А взагалі, алкоголь вживаю дуже рідко. 

– Та і я майже не п’ю, – мовив Олег. Правду про те, що кожен його вечір проходить біля телевізора з пляшечкою пива, відкривати своєму тренерові з персонального росту не хотів. Досить з Олександра розчарувань у новому протеже.

Дорогою розмовляли про різне: очікування щодо їхньої співпраці, плани на майбутнє. Плавно діалог перейшов до зовнішнього вигляду іменинника, яким лайф-коуч був не дуже задоволений. 

– Як ти вибираєш речі? – запитав Олександр, розвернувшись у кріслі, й почав прискіпливо оглядати співбесідника.

– Що зручніше і дешевше, те і купую, – буркнув Олег, раптом відчувши, як комірець старої сорочки починає нещадно муляти шию. – Я ж чоловік. Тому зовнішністю своєю не особливо переймаюся.

Олександр лише зневажливо хмикнув.

– Якісь хибні у тебе стереотипи, Олеже. Твій зовнішній вигляд – це твоя візитна картка, як на роботі, так і на відпочинку. Успіх завжди починається з класичного костюма. 

– І який зв’язок між шматком тканини й успіхом? – Олег щиро не розумів цієї логіки й навіть трохи образився за свої улюблені, перевірені часом джинси. 

– Найважливіший, – Олександр чітко карбував кожне слово. – Коли ти з’являєшся в офісі у бездоганному, елегантному костюмі, ставлення людей миттєво змінюється. Клієнти починають тобі довіряти. Керівництво – поважати. Жінки – виявляти цікавість. Усе в цьому житті починається із самопрезентації.  

– Ну не знаю, – засумнівався Олег і нервово потер змерзлі долоні.  Відчуття затишку в салоні авто раптом зникло, поступившись місцем підлітковій ніяковості. – Мені завжди здавалося, що відчуття стилю – це прерогатива жінки.

– То я, по-твоєму, жінка? – Олександр розреготався, відкинувшись на спинку шкіряного сидіння. Геннадій, кинувши швидкий погляд у дзеркало заднього виду, теж посміхнувся.

– Ні, ні, – Олег миттєво почервонів до кінчиків вух і замахав руками, – я не те хотів сказати.

– Ну тобі ж, судячи з усього, подобається мій стиль? – Олександр злегка повів плечима, демонструючи ідеальну посадку свого костюма.

Олег важко зітхнув, дивлячись на бездоганного наставника з сумішшю заздрості та захвату: 

– На такий одяг, як у тебе, мені ще треба рік працювати. З моїми-то відсотками…

– Чому б не вкласти у свій успіх зайву копійчину? – Олександр знизав плечима так легко, наче йшлося про купівлю жуйки. – Адже завжди можна взяти невелику позику в банку або попросити в борг друзів.

– Навіть якби у мене була необхідна сума, я поняття не маю, що купувати, – чесно зізнався Олег.

– Для таких питань у тебе є я! – Олександр заспокійливо поплескав його по плечу. – І мої асистенти. Я вже давно не займаюся своїм гардеробом. На мене працює чудова стилістка, Марина. Я їй завтра ж зателефоную. Зустрінешся з нею, підете разом по магазинах, і вона підбере тобі все необхідне.

– А гроші? – у Олега всередині все стиснулося від передчуття фінансової катастрофи.

– Я позичу. Вважай це моїм вкладом у твої позитивні зміни у житті. Все одно потім розрахуємось.

– Вважаєш, що починати змінювати життя потрібно з гардероба? – Олегові здавалося божевіллям витрачати купу грошей на «обгортку», коли всередині ще було порожньо.

– Я не вважаю, я це точно знаю! – голос Олександра став твердим. – Зовнішній вигляд – це перше, що вирізнятиме тебе з-поміж інших менеджерів з продажу. Та й твоїм особистим життям не завадило б зайнятися. Коли ти востаннє ходив на побачення? 

Олег занімів, витріщившись на приладову панель «Тесли». Він судорожно намагався згадати бодай якесь побачення за ці місяці, але в пам’яті спливали лише самотні вечори та переписки на сайтах знайомств, які нічим не закінчувалися.

– Якщо так довго думаєш, то ти занадто довго холостякуєш, – Олександр хитро звузив очі. – Чоловікові потрібна жіноча енергія поряд. Та й регулярний секс для здоров’я корисний. Хіба не знаєш?

– Та знаю… – ледь чутно пробурмотів Олег і втупився у вікно, де у шаленому темпі проносилися й танули розмиті вогні вечірнього міста. 

– Отож! А з твоєю непоказною зовнішністю та невдалим гардеробом ти відштовхуєш осіб протилежної статі. Що вже казати про найкращих із них. 

Слова коуча безжально жалили самолюбство, але Олег розумів, що це правда, яку йому ніхто ніколи не казав у вічі. Глибоко вдихнувши, він прийняв виклик.