Контракт

Офіс Олександра знаходився у новозбудованій скляній багатоповерхівці у центрі міста. На верхніх поверхах будівлі усе ще тривали оздоблювальні роботи, тоді як нижні вже обжили орендарі й там вирувало життя. Ліфт підняв Олега на тринадцятий поверх. Пройшовши довгим, напівпорожнім коридором, він зупинився перед дверима з вивіскою: «САТЕЛІТ. Персональний коучинг». Олег легенько постукав і, не почувши відповіді, рішуче штовхнув двері. 

Там за письмовим столом сиділа дівчина, чиє обличчя наполовину ховалося за великим монітором комп’ютера.  Коли ж Олег наблизився до неї, побачив, що вона надзвичайно миловидна. «Така б зі мною точно не зустрічалася! І чому мені так не щастить з жінками?» – подумав він, а вголос вимовив:

– Доброго дня! Мене звати Олег Сорокін. Мені призначено на першу годину.

Секретарка привітно усміхнулася.

– Олександр Павлович вже чекає на Вас. Проходьте! – і показала на двері з табличкою «Головний менеджер».

У великому і просторому офісі було небагато меблів. Перше, що кидалося в очі – це елегантний скляний стіл у комплекті зі зручним шкіряним кріслом. На столі стояв новенький макбук, стосик робочих папок та чашка із  промовистим написом:  «Найкращий бос у світі». Глибше в кімнаті виднілася лаунж-зона з м’яким куточком і журнальним столом. Офіційну атмосферу кабінету вдало оживляли кілька зелених вазонів із пишною рослинністю. Біля панорамного вікна спиною до входу стояв Олександр. 

– Шикарно тут у тебе! – мовив Олег із захопленням. – Від цього виду на місто просто перехоплює подих! 

Власник офісу обернувся на голос і посміхнувся.

– А, Олеже! Ти вчасно! – вони потисли руки. – Сідай! Сніжана зараз обід принесе!

– Та я і не голодний зовсім… – почав було віднікуватися гість. 

– Як це не голодний? – щиро дивувався Олександр. – На пустий шлунок ніхто контрактів не підписує! Так що не соромся. Спочатку обід, потім – справи! Це я тобі як твій майбутній лайф-коуч кажу.

– Ну якщо так…

У цей час у двері легенько постукали. Секретарка з тацею зайшла до кабінету. На білосніжних тарілках була куряча грудка запечена на грилі та салат “Цезар”. У красивій синій пляшці іскрилася мінеральна вода.

– Смачного! – сказала Сніжана, виклавши наїдки на столик біля дивану, і легенько причинила за собою двері.

– Нічого собі, думав ми бутербродами обійдемося, – мовив Олег, ковтаючи слину.

– Урок перший – забувай про бутерброди. Та й взагалі про нездорову їжу. Щойно підпишемо контракт, попрошу секретарку роздрукувати тобі декілька варіантів меню та список продуктів, які тобі необхідно буде купити. Зарплата у тебе, до речі, коли?

– Якщо не затримають, то завтра.

– От і прекрасно! – зрадів Олександр. – Щойно отримаєш – йди до супермаркету. Не хвилюйся, меню – бюджетне, під твій заробіток.

У двері знову легенько постукали.

– Вибачте, що відриваю від розмови, проте мені знадобиться паспорт клієнта та ідентифікаційний номер. Готую контракт для підписання.

– Звісно, звісно, – відповів за коуча Олег і швидко витягнув з кишені пальта необхідні документи.

Коли за Сніжаною знову зачинилися двері, Олександр запропонував продовжити розмову за обідом.

– Їжа – це наше паливо. Не можна заправляти дорогу автівку дешевим пальним – вона швидко зіпсується, чи не так?

– Так, – погодився співбесідник, пережовуючи смачну курячу грудку. 

– Людина – це та сама машина, від якості харчування залежить якість життя. Тому легковажно до того, що кладеш до рота, ставитися не можна в жодному разі.

– Зрозумів, – кивнув Олег, – від завтрашнього дня – лише якісна їжа.

– Молодець, – похвалив коуч, – швидко вчишся. Думаю, проблем з тобою не буде і ти виявишся здібним учнем.

– Я теж на це дуже сподіваюся, – щиро відповів той.

Коли з обідом було покінчено, секретарка принесла теку з документами. Там були копії його паспорта та коду, а також контракт з консалтинговою фірмою «Сателіт», яка зобов’язувалася допомогти клієнту підвищити свій прибуток на п’ятдесят відсотків, а також покращити якість його життя. Натомість клієнт зобов’язаний був виплатити фірмі компенсацію у розмірі тридцяти відсотків від заробітної платні за кожний місяць протягом року в разі успішної роботи лайф-коуча.

Олег, переглянувши контракт, “завис” на цифрі “50%”.

«Олександр замахнувся аж на 50%! – промайнуло в голові. – Тобто він вірить у мене більше, ніж мій шеф?» 

Олександр теж переглянув принесені документи і, задоволений результатом, знову передав їх Олегові на підпис:

 – А чому ти промовчав, що у тебе сьогодні день народження? Ще й кругла дата. Тридцять років! 

Та що тут святкувати? –  Олег байдуже знизав плечима, не відриваючи погляду від контракту, де саме ставив підпис. – Теж мені подія... 

– День твого народження – це найголовніше свято в році, підбиття своєрідних підсумків. Що встиг зробити за рік? Якими досягненнями можеш пишатися? Які уроки виніс із власних помилок та життєвого досвіду?