Ніч залишає у невідомості наші лиця й фантазії
Вона покриває мороком уяву й хвору ілюзію
Сняться іноді картини життя як уривок містерії
І у них бачиш якусь іще не знайому пасію
Але ніч вона нищить вчорашні ідеї, забираючи
Відкладає на потім всі бажання продовжити
Холод ночі покриває інієм серце тихо вбиваючи
Те, в що ще вірилось і чим думав жити
Ніч як казка, вона і солодка і з присмаком бруду
Має страх свій незнаний і не ясний нікому у ній
Але тих зоряних ночей з тобою я ніколи не забуду