В самотньому парку на лавці я зі стогоном в душі
Знову образ пригадую її у своїх думках
Тієї, котра десь на другому чужого міста кінці
Образ, що бентежить мене у нічних снах
Чому ти така холодна, й далека від мого поля зору
Куди знову змагаємось в погоні не видимій
Ми наче на терезах протилежності вниз і вгору
Розминаємось у цій метушні так байдужій
Ці очі так давно знайомі і так давно мені чужі
Хто сказав що кохання лише взаємне
Ну хіба ж ти не вмієш кохати! О, леді Victory!
Ім’я для мене так бажане і так руйнівне
Ти з’являєшся на вулиці разом із заходом сонця
І зникаєш між холодних високих будинків
Королева моїх світлих думок, королева серця
Серед тисячі інших – лиш для тебе горів