Lady Victoria

Віка

Ранковий рейс забирає тебе з моїх снів

І перші промені не осушують сльози

Серед сотень обличь одне лише зустрів

Чарівницю – дівчину казкової вроди

Вперше за багато часу знову зрушився

Той іржавий камінь – серцем що звемо

У твоїх очах в той вечір я тихо топився

Видумавши ніжність котрої не було

 

Вперше як хлопчина не міг пояснити

Що зі мною було і чом так сльозив

Зустрівшись із тобою захотів злетіти

У високе небо – як і тоді коли любив

Ти була для мене чиста як голубка

Вперше я змінився, вперше зрозумів

Мені була дана одна лиш хвилинка

Ідеал побачить котрим завжди жив

 

Ти зникнеш із радарів мого зору за тим поворотом

І це буде уже останнє з тобою «прощай»

Для мене стала ти усім: і ангелом і другом і світом

Я хворітиму тобою – прошу не втікай

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше