Ранковий рейс забирає тебе з моїх снів
І перші промені не осушують сльози
Серед сотень обличь одне лише зустрів
Чарівницю – дівчину казкової вроди
Вперше за багато часу знову зрушився
Той іржавий камінь – серцем що звемо
У твоїх очах в той вечір я тихо топився
Видумавши ніжність котрої не було
Вперше як хлопчина не міг пояснити
Що зі мною було і чом так сльозив
Зустрівшись із тобою захотів злетіти
У високе небо – як і тоді коли любив
Ти була для мене чиста як голубка
Вперше я змінився, вперше зрозумів
Мені була дана одна лиш хвилинка
Ідеал побачить котрим завжди жив
Ти зникнеш із радарів мого зору за тим поворотом
І це буде уже останнє з тобою «прощай»
Для мене стала ти усім: і ангелом і другом і світом
Я хворітиму тобою – прошу не втікай