Київські кручі

Біля Дніпра справді дихалось легше. Прохолода від води обвітрювала запарені в транспорті мізки. На Гідропарку Лада ще не була.  Але їй однозначно все подобалось. Кіоскова метушня біля станції метро змінилась відкритим простором. Вид з невеличкого мосту через протоку чарував. Спустилися направо за мостом. Там розташувались якісь будиночки вздовж води, нові друзі пояснили що то чи не найліпша вечірня дискотека Києва, а ліворуч простір був заповнений якимись недолуго-дивними залізяками. Лиш пригледівшись Лада допетрала, що то спортивні тренажери, але зроблені з підручних матеріалів. А їх кількість та різноманітність змусили стишити хід, ледь не відстала.

Пляж же був вщерть заповнений людьми.  Гомонів тисячами голосів. Вода пінилась від шаленства розжарених тіл. Здавалось весь Київ прийшов сьогодні на цей берег.  Проте друзі не збирались зупинятись, ішли все далі і далі. Людей ставало менше, природи більше.  Тепер на пляжі то тут то там траплялись гравці у волейбол, у них навіть майданчики для гри були спеціально облаштовані, натягнуті сітки, окреслені межі поля.

Лада ледь встигала крутити головою навкруг. Їй все було цікаво і ново. То ж і незчулася, як прийшли. На місці вже чекали кілька гостей. Бо ж ринулись до Марка, вітали,  обіймали. На галявині вже лежала розстелена скатертина. На ній стояли якісь закуски,  лежав хліб,  серветки.

Все закрутилось. Коловорот подій переганяв їх усвідомлення. І зрештою Лада вирішила не аналізувати, а просто відпочивати.  Виявилось, що святкування проходить в стилі «зроби свято сам». Кожен хто приходив,  приносив щось з собою на стіл.  Марк з кількома хлопцями сходив кудись і приніс  купу питва на всі смаки.  Дівчатам шампанське, хлопцям притарабанили пару блоків пива. І купу всякого безалкогольного: газована вода,  лимонади, вода без газу. Тости виголошувались коли хто схоче. Ніяких засідань загальних не трапилось. У Лади склалося враження,  що якби хтось «з вулиці» затесався до цієї компанії,  ніхто б нічого не помітив і не запідозрив. І дійсно, як стверджували Марк та Софія, лиш кілька людей знали одне одного, всі решта знайомились тут.

Сонце хилилось до горизонту. Святкування давно переросло у відпочинок знайомих людей на природі. Лада примостилась на піску,  спостерігала за сповільненими людьми, що валялись то тут то там, вже не поспішаючи пінити воду. Жалкувала, що без купальника, хотілося змити з себе полудневу втому і шпарке сонце. Нічого, сюди можна приїздити коли завгодно,  і не далеко від дому.

Вже було зібралася розпрощатися, та її зупинили,  пригрозили шашликами: все з'їдять самі, а Ладі будуть снитись пусті шампури. Якби ж вони знали, якими пророчими будуть ті слова. Від шашлика відверне на кілька років. От-от мав приїхати ще якийсь загадковий друг Марка і як найвідповідальніший у всій компанії привезти м'ясо і посмажити його.

І він таки скоро приїхав. Лада то зрозуміла по загальному ґвалту, бо ж сама знов пішла на берег,  спостерігати як сонце сідає десь на київські кручі. Хлопці розпалили мангал, чекали коли дрова прогорять. Скупчились біля вогню. Дівчата влаштували міні-дискотеку, крутили касети якихось іноземних груп. Було весело,  легко,  спокійно,  вільно.

     - Вода не холодна? Не змерзнеш? – почулося поруч. – Якось не прикольно посеред літа з застудою звалитись.

Повільно обернулась, розтягуючи вечірню поволоку як іриску. Наткнулася на іронічний усміх у величезних очах.  Хіба у чоловіків бувають такі великі очі . Цікаво,  він коли дивується, вони ще більші стають. Оце певно про таких кажуть «вирячити баньки». От і цей, вирячив і збиває меланхолію.

Відвернулась так само повільно. Не удостоїла його ні слова, ні видиху. Присів поруч, застуючи помаранчеве сонце.

     - Медитуєш? – не відчіплявся.

     -  Коли люди медитують, їх бажано не займати. Вся робота коту під хвіст.

     - Слав, шашлик згорить, іди крути, бо ж ці невігласи не годні ні до чого, - з дзвінком переливом підлетіла Софія. Вмостила долоні на плечі хлопа. – Чого ти так пізно приїхав? Всі веселощі пропустив. Залишишся з нами на дискотеку?

     - Бо працював. Ще не знаю щодо дискотеки,  ти ж в курсі, я їх не люблю.  От хотів з дівчиною познайомитись, а вона ні в яку.

     - То я вас познайомлю. Лада. Слав,  точніше Ярослав, але ми до Слава звикли. Лада з нами.  Познайомились сьогодні в універі. Вступала разом з Марком. Слав кращий друг Марка, з раннього дитинства. 

Схоже питати чи хоче Лада того знайомства ніхто і не задумувався. Власне,  бачати простодушність зібраної компанії,  могла б і здогадатися. Певно щось таки на її писку відобразилось, чи то брови нахмурила, чи вуста підібгала, бо Слав лиш кивнув головою, встав і пішов.  Дивний.  Сам хотів знайомитись, а тепер вже не цікаво, чи як? Ні тобі «приємно», чи «будемо знайомі», нічого. Ну і нехай.

Спілкування Ладу стомило. Не звикла так багато бути з людьми, вважала себе затятим інтровертом, закритою і нелюдимою. Хоча за місяць в Києві вже кілька разів доводилось сумніватись у власних спостереженнях. Їй починало подобатись слухати людей, особливо старших, які мають нестандартні думки щодо різних подій, не стидаються виражати емоції, дотримуються неспоживацьких цінностей в житті. Спілкування з близькими бабусі Аксені з першого дня неймовірно лякало і дивувало. А потім почала відчувати до тих людей благоговійну тягу. Зрозуміла, вони на тій хвилі, до якої гребла її душа.

Шашлики були готові, всі потягнулись до імпровізованого столу. І вперше за весь день було озвучено тост, який всі слухали, а потім за те пили. Пили хто що хотів, то вже не мало значення, що в твоєму пластиковому стакані, вода, пиво, сік. І той єдиний тост виголосив той єдиний противний їй хлоп у цій компанії – Слав.

Ярослав

Цей скажений день не міг інакше завершись. Якщо він хріново почався, то так само хріново і завершиться. Затримався на підробітку. Вдома сестра забула купити м’яса. Потім почала виносити мозок, аби взяв її з собою на гулянку до Марка. Тато спізнився з роботи, хоч обіцяв бути раніше і відвезти мене з мангалом та м’ясом на Гідропарк. Вже думав тягнути все на горбу до метро. Та удача підвернулась, тато таки підвіз. А коли знайшов компанію і побачив на березі марево смаглявої незнайомки, вирішив, що день налагодився.