Історія життя
Зломилась гордість й віра, я дурію,
Про смерть ми думаєм: коли пришле гінця,
Лиш притупляє біль та мрія,
Все скоро стане на свої місця.
Навіять темний дух і сум,
Ті чорні хмари навкруги, передусім,
Стою та думаю з десяток дум:
То що зробив, я злого всім?
Не розумієш: що й для чого,
В житті все треба і для кого,
За що, тяжкая та дорога,
В очах печаль, в душі тривога.
Як це все сумно, далі й далі,
Несеться забуття та магістраль,
Та де кінець? Що буде на загалі?
У кожного, є свій святий грааль.
Що головне – зі шляху не зійти,
Й дорогу іншу не знайти,
Зійти у бік - це було б легко,
Та попадеш ти, просто в пекло.
Забави там – котел й чорти,
Сидиш, не думаєш про смерть,
І лиш питання задаси:
Чому народився та все шкереберть?
Та очі свої ти візьми, підійми,
Прекрасний цей світ, красиво усе,
І штори ті темні, з очей ти зніми,
Яскравий твій кожен світанок, це все…
Грайливо сонця світить промінь,
Нехай не турбує ніщо, вже нас всіх,
Птахи полетіли у свою височінь,
Бо всюди шум і гам і сміх.
Красиве, ти одне на цілім світі,
Гірке буваєш та без вороття,
Прекрасне й в місячному світлі,
Щаслива та історія життя!