Броди
Місто, в якому хочеться жити,
Важко покинути - навіщо долю дражнити,
Воно притягує немов великий магніт,
Серед буремності тисячоліть!
Вузькими вуличками рідного міста,
Хочеться блукати - є бажання присісти,
Серед гармонії й тиші дерев,
Вже не людина - ти наче лев!
Проходячи повз будинки старенькі,
Роздивлятимешся їх красу потихеньку,
Історія краю, яку час береже,
В старенькому місті нас стереже!
Місто сповнене пам'ятками й визначними місцями,
Іноді водить тебе манівцями,
Тут, все настільки красиво,
Що роздивлятимешся навіть під зливами!
У місті спокою - місті хороших людей,
Поринаєш у тисячі мрій та ідей,
Все знайоме до болю та рідне,
Стало єдиним цілим - таким однорідним!
Атмосфера помірного затишку,
Позбавляє надто емоційного надлишку,
Так, ніби зупиняється час,
Живемо для міста - місто для нас!
Є місця, що у пам'яті міцно засіли,
Де в очах, колись вогники яскраво жевріли,
Місце сили - місто неймовірної вроди,
Де хочеться жити - це наші Броди!