В межах покоління
Життя немов чорний квадрат,
Зав'язані очі, ще й нема координат,
Ніби, є чотири сторони світу,
Йдемо навмання - як без світла!
Буття мов Бермудський трикутник,
Ти ніби є - сам немов зник,
Важкувато випливти на свій шлях,
В тому трикутнику, ти ніби закляк!
Існування, як замкнене коло,
Напряму не вийти ніколи,
Поки обійдеш сектор за сектором,
Розминешся з правильним вектором!
Присутність немов у трапеції,
По коліна в воді - як в Венеції,
Хоч є якесь розмаїття думок,
Все ж замкнутий повільний струмок!
Перебування у прямокутнику світу,
Особистому заважає просвіту,
Відрізки - змінюючись повторюються,
Життя на квест перетворюється!
Тепер в піраміді сутність твоя,
Тіло живе - а душа, як та мумія,
Наш організм, що пережив важкі дні,
Під водою - решта горить у вогні!
Про життя, що проходить у сфері,
Поети напишуть десь на папері,
Знайти істину не хватить терпіння,
Живемо в межах свого покоління!