У здогадах
Загадки сипались на життя,
Були толкові - та в основному сміття,
Їх ставало все більше - безмежно,
Кожен розгадував їх обережно!
Відгадки приходили досить рідко,
Думки залишали власну примітку,
Серед безумства навколо,
Спустошення схиляло до долу!
Ребуси оповили нас всіх,
В розгадках збивалися з ніг,
Серед мільйонів підказок,
Шукали мільярди відмазок!
Запитання стирали уяву,
Яка більше не була яскравою,
Чим більше хотіли дізнатись,
Доводилось більше мінятись!
Цікавість заводила якнайдалі,
Наміри були справжні й зухвалі,
Та це, все вело в порожнечу,
Мозок та тіло почали ворожнечу!
Хочу і як - безрозсудство вселяли,
Де і куди - здоровий глузд виганяли,
Навіть в людей, які хотіли все і одразу,
Вселялась до всього відраза!
Світ сповнений ребусами повсякчас,
Штовхає людей зупиняючи час,
В погоні за відповідями ,,необхідними'',
Стаємо чужими - не рідними!