Лабіринтом думок та ілюзій
Однакові покоління
Однакові покоління
Ніяк не закінчаться наші гоніння,
Ми, мабуть прокляте є покоління!
Війни, знову приходять за війнами,
Вже напевно не будемо вільними!
Зовсім зникає наше терпіння,
Точно, знову прокляте покоління!
Навіть в радощах спокійного дня,
Блукаємо десь навмання!
Прошмигують картинки й видіння,
В очах проклятого покоління,
Яке ніколи не стане щасливим,
Поміж війн, що йдуть зливами!
Живемо лише у межах везіння,
Люди з проклятого покоління!
Не хочеться бути вже енергійними,
Стрибаючи в вир поміж війнами!
Пересуваючись лиш дріботінням,
Живі - з проклятого покоління!
Без вибору самостійного,
Живучи між одними війнами!
Тіло заклякло - немов оніміння,
Так, ми з того самого покоління!
Не буває війн котрі знакові,
Адже всі покоління однакові!
#521 в Різне
#44 в Поезія
#830 в Сучасна проза
Відредаговано: 24.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
