Мелодія життя
Мелодія дощу знову звучить,
Котиться й по вікнах тріщить,
Лиш заграючи ввечері дзвінко,
Лине голосно й стрімко!
Мелодія вітру щоразу,
Ніби тримає на тебе образу,
Постійно змінюючи створені звуки,
Лунають пісні про розлуку!
Мелодія сонця одначе,
Сміється, як тільки заплачеш,
Вона майже не чутна - уявна,
Та лиш твоя й дійсно справжня!
Мелодія теплого вечора,
Тихо лягає, як ангел на плечі!
Вона заколисує нас повсякчас,
Зупиняючи й нівелюючи час!
Мелодія прохолодної ночі,
Нас відпускати не хоче,
Лиш заколисує безупинно,
Доки сон швидкоплинний!
Мелодія ранкових пташок,
Як оазис - живий острівок,
Вона спонукає до звершень,
Ми знову неперевершені!