Лабіринтом думок та ілюзій

Знову негода

Знову негода

 

Дощ падав і падав, сік і сік,

Засмучував той мокрий потік,

Він тарабанив по всьому,

Дешевому чи дорогому!

 

Дощ із неба стрімко летів,

Змочити нас захотів,

Вже вкотре ховаємось,

На негоду всі ображаємось!

 

Дощ зверху змочував люд,

Він знову був всюди,

Негода поселилась у нас,

Заважає вже довгий час!

 

Дощ вкотре глузує,

Свою потугу нам демонструє,

Під час такої негоди,

Обличчя хмуриться без нашої згоди!

 

Дощ глузуватиме ще і ще,

Сонця немає – він все тече,

Доведеться перечекати негоду,

Потім поринути в нову пригоду!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше