Лабіринтом думок та ілюзій
В нікуди
В нікуди
Дорога, що вела в нікуди,
Збивала, блудила, замітала сліди,
Ми йшли, не зважаючи: ні на що,
Ходили туди, бо літо прийшло!
Шлях вперед, що вів в нікуди,
Перед безоднею нас розбудив,
Він це зробив спеціально,
Насміхаючись, роблячи то безжально!
Напрямок, що вів в нікуди,
Сильно нас покотив!
Все сильніше й сильніше,
Так йому було веселіше,
Стежина, що вела в нікуди,
Привела нас тепер сюди!
Ми ж йшли своїм шляхом?
Мрії розбиваються, дивимось з жахом!
Одержимість, що вела в нікуди,
З’їла нас молодими!
Ми гадали, що обрали свій шлях,
Та нас поглинали: невідомість і страх!
Ми там, де ми є,
Та реальність, нас зовсім не впізнає!
Ми там, де ми мали бути,
Все решта доведеться забути!
Все, що веде в нікуди,
Не веде нас до світла, чи до мети!
Не йди, опирайся завзято і грізно,
Чини супротив, поки не пізно!
#521 в Різне
#44 в Поезія
#830 в Сучасна проза
Відредаговано: 24.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
