Лабіринтом думок та ілюзій
В мерехтінні
В мерехтінні
Тінь падала на траву,
Ми усвідомили – таки живу!
Хто ми без сонячних променів?
Врешті-решт прийшло усвідомлення!
Хто ми є, саме сонце підтверджує,
А людина, лиш погодившись стверджує!
Сонячні промені всюди,
Нагадують, що ми дійсно люди!
Тінь, це лиш наша проекція?
Чи якась зайва секція?
Без тіні не можемо бути,
Інакше життя не здобути!
Сонечко нас підсвічує,
Присутність нашу засвідчує!
А коли без Сонця жити?
Нам це не пережити!
Значить справа у тінях?
Ні! У життях безцінних!
Лиш ми створюємо свою тінь,
Серед галасу всіх поколінь!
Нас постійно не потрібно шукати,
Ми присутні, потрібно звикати!
Можна без сонця, та не можна без тіні,
Щоб не зблудити, десь в мерехтінні!
#517 в Різне
#43 в Поезія
#804 в Сучасна проза
Відредаговано: 24.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
