У прірву
Між чорним та білим прірва,
Якої не мало б бути,
Немов ти прийшов на нагір’я,
Щоб вниз стрімко пірнути!
Перехід плавним мав бути,
Між таким і таким,
Жодного кольору вже не забути,
А залишитись доведеться з одним!
Немає переходу для нашого ока,
Не ступити зайвого кроку,
Коли не стерті всі грані,
Колір буде один, а не обидва – жадані!
Чорне та біле лиш в поєднанні,
Додає шарм існуванню,
Коли між ними прірва – їх не змішати,
Завжди буде щось заважати!
Чорне та біле, чи інь та янь,
Поодинці сміється з ваших бажань,
Добро та зло, земля та небо,
Поодинці не вдовольняє потреби!
Коли кольори неможливо змішати,
Від реалій можна відстати,
Як вибереш тільки улюблений свій,
Буде повна зупинка – застій!
Не потрібно прірву робити,
Поєднати, вдосконалити й жити!