У вигнанні
Серед планети потвор й катаклізмів,
Жили особливі людські організми,
Вони поринали в боротьбі і стараннях,
Та здавалось: що люди тут у вигнанні!
На землі, де краса неземна,
Вирувала діяльність буремна,
Хтось метушився - інший постійно зітхав,
Та здавалось: кожен у вигнання попав!
Між безлічі таких самих істот,
Іноді життя було без турбот,
В мовчазних поглядах слова несказанні,
Та здавалось: ніби всі у вигнанні!
У світі ідіотів й розумних,
Здійснювалось купа вчинків бездумних,
Хоча помисли були бездоганні,
Не виходило - ніби були у вигнанні!
В ареалі, де завжди щось заважало,
Кожному життя відбиток наклало,
В періоди, де подихи: перший й останній,
Здавалося, що всі у вигнанні!
Хтось сміявся - інший поринав у коханні,
Не складалось - вони були у вигнанні!