Між власної совісті
Клаптик життя - день істини,
Більше не будемо егоїстами,
Будемо героями життєвої повісті,
Спотикаючись в межах власної совісті!
День не день - ніч не ніч,
Коли йтимеш навпроти сірих узбіч,
Тоді, не будеш героєм власної повісті,
Бо вийдеш за межі своєї совісті!
Ранок не ранок - вечір не вечір,
Ти молодий - мозок старечий,
Кількість сторінок зашкалює в повісті,
Багато про те: де немає совісті!
Світло не світло - темно не темно,
Здається: життя проживаєш даремно,
Щоб почуватись живим, що йде з гірки,
Потрібно світло власної зірки!
Брехня не брехня - правда не правда,
Всі справи відкладаємо далі, на завтра,
У свого життя, ми ніби гості,
Лиш з місця на місце пересовуєм кості!
Сильно не сильно - слабко не слабко,
Почуваємось відморожено-зябко,
Знаходимо іноді сили й готовність,
Постійно йдемо не розбудивши совість!
Істина не істина - совість не совість,
Щось вигадуємо постійно натомість,
Негативні герої позитивної повісті,
Що живуть, у межах власної совісті!