Лабіринтом думок та ілюзій
Попелом
Попелом
Попелом розвію думки,
Що несуться, як нестримні струмки,
Розсиплю їх там, де мене немає,
Де спотворена думка мене не впізнає!
У попелі розсію марення,
Що завдають лиш поранення,
Розкидаю їх по воді,
Втечу від них – стану вільним тоді!
Між попелом заховаю мрії,
Зайві й надмірні – що довго жевріють,
Обходитиму цю купу попелу,
В суміші з мріями – немалу!
Попелом розвію ілюзії,
Надмірні – немов ми друзі є,
Тепер чистий розум мій,
Допоможе йти між стихій!
У попелі розчиню нещирість,
Що приносила втому і сирість,
Лиш тоді душевні рани загою,
Коли щирий буду з собою!
Між попелом заховаю минуле,
Все, щоб вітром роздуло,
Коли вітер стане попутнім,
Тоді піду за майбутнім!
В купі попелу я сидів,
Душа тремтіла крізь гнів,
Щоб в житті настав перелом,
Зроби все надмірне і зайве попелом!
#521 в Різне
#44 в Поезія
#830 в Сучасна проза
Відредаговано: 24.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
