Лабіринтом думок та ілюзій
Вони поодинці
Вони поодинці
Наодинці з думками, наодинці,
Йшов то вниз, то вверх – по сходинці,
Ті думки, чуть його не роздерли,
Та свідомість, майже повністю зжерли!
На самоті із думками,
Ходив він днями й роками,
Не відігнати було, думки оті,
Знову його, з’їдали на самоті!
В тиші із своїми думками,
Вона ходила кохаючи до нестями,
Її з’їдало зсередини й ззовні,
Думки були частинами й повні!
В стінах, що ніби захищали її,
Вона знову думала – гаяла дні,
Все сподівалась на щось,
Та хороших думок не знайшлось!
Наодинці з думками ходив,
Засмучений, злий – так і жив,
Наодинці з думками ходила,
Пригнічена, розчарована – Бога молила!
Так вони, не можуть зустрітися,
Поговорити й теплом любові зігрітися!
З одного трамваю, на тій самій зупинці,
Вони розійшлись поодинці!
#526 в Різне
#43 в Поезія
#822 в Сучасна проза
Відредаговано: 24.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
