Глава сорок перша:охоронець нового маєтку.

Старий будинок падав беззвучно. Камені, що століттями тримали на собі важкі склепіння минулого, кришилися на порох, здіймаючи в повітря хмари сірої зашкарублої куряви. Жінка стояла осторонь, на безпечній відстані, і дивилася на цю руйнацію без жодного жалю. Вона знала: цей дім давно став затісним, а його стіни зберігали лише тіні віджилих образ та чужих сподівань. Разом із останнім рухнувшим муром у повітрі розчинилися й привиди, що так довго блукали його коридорами. Настала абсолютна, кришталева тиша.
Але порожнеча тривала лише мить. Тріщини в землі, де щойно стояв старий фундамент, раптом почали затягуватися, а горизонт розсунувся так далеко, що аж перехопило подих. Перед її очима відкрилася безкрая, велична територія. Це були її нові володіння — законна спадщина, яка чекала свого часу. На пагорбі, посеред залитого сонцем простору, височів новий маєток. Його стіни дихали спокоєм, а брама була гостинно відчинена для майбутнього.
Коли вона зробила перший крок на свою нову землю, трава під її ногами зашелестіла, і з боку маєтку назустріч вибігла зграя. Вони не гарчали й не наздоганяли ворогів — вони йшли як господарі цієї землі, готові служити своїй королеві.
Попереду, немов сонячний промінь, біг золотистий ретривер, несучи в кожному русі безумовну любов та радість світла. Поруч із ним, карбуючи кроки, йшов могутній ротвейлер — живий щит, уособлення незламної сили та непорушних кордонів, за які більше жодне зло не наважиться переступити. Трохи збоку, принюхуючись до вітру змін, тримала слід струнка гонча — символ її загостреної інтуїції, що завжди виведе на правильний шлях. У самій траві, пильно вдивляючись у кожну дрібницю, дріботіла безстрашна такса, готова захищати глибинні таємниці цього місця, а маленька чіхуахуа, мов чутливий локатор, першою вловлювала найменші коливання повітря, оберігаючи емоційний спокій маєтку.
Усі п'ятеро — такі різні, від грізних велетнів до тендітних помічників — кружляли навколо неї в абсолютному мирі. Вони не змагалися за лідерство, бо знали: у кожного з них своя варта. Вони були різними гранями її власної сили, яка нарешті зібралася воєдино.
Жінка підійшла до брами свого маєтку, відчуваючи, як груди наповнює неймовірний прилив сил, а в душі панує абсолютний, залізобетонний спокій. Вона підняла руку, і в її пальцях з'явився пензель, на кінчику якого засяяло чисте золото.
Вона знала, що тепер, під надійним захистом своїх охоронців, вона зафіксує це світло на полотні, і вогняний німб її нової ікони назавжди запечатає вхід до цього маєтку для будь-якої темряви. Спадок було прийнято. Життя починалося з чистого аркуша.