Глава двадцять пʼята:дві іскри у червоних шатах.

Повітря в дрімучому лісі дихало давниною та вологою хвоєю. Таня йшла ледь помітною стежкою, відчуваючи дивовижну, приємну важкість у тілі. Під серцем пульсувало нове життя — солодке, тепле й невагоме відчуття вагітності, що наповнювало кожен її крок особливою сакральною силою. Все всесвітнє тихо притихло довкола, ніби чекаючи на якесь чудо.
Раптом з-за густих крон вікових ясенів пробилося яскраве, майже вогняне сяйво. На сонячну галявину перед нею вибігли дві дівчинки-двійнята. На них були яскраві червоні куртки, що спалахували від кожного руху, мов живі язики полум'я. Вони сміялися, дзвониво й чисто, тримаючись за руки, і від цього сміху довкола розквітали лісові квіти. Дівчатка повернулися до Тані, і в їхніх очах вона побачила безмежну глибину, інтуїцію та нестримний творчий вогонь.
За ними з тіні велетенських дерев поважно вийшла сім’я. Вони не були звичайними людьми. Величаві статури, людські обличчя з мудрими, глибокими очима поєднувалися з благородними рисами лісових звірів — м'якою шерстю, міцними лапами та грацією диких хижаків. Це були прадавні охоронці цього краю, уособлення самої Природи та інстинктивної мудрості Роду.
Старійшина роду напівлюдей-напівзвірів повільно нахилив голову перед Танею. У його погляді не було загрози — лише глибока повага та тиха благословляюча сила. Дівчатка в червоних куртках підбігли до нього, пригорнулися до дикої шерсті і знову подивилися на Таню, ніби запрошуючи її зробити крок уперед. Вона ступила на м'якенький мох, відчуваючи, як зникає будь-який страх, а на зміну йому приходить абсолютне усвідомлення: вона серед своїх.
Таня прокинулася від того, що крізь штори пробивався теплий світанковий промінь. Дотик ковдри здавався ніжним, а всередині, у самому центрі її істоти, більше не було місця сумнівам.
Вона сіла на ліжку й посміхнулася. Нічний сон не зник із приходом ранку — він залишився жити всередині неї глибоким, спокійним знанням. Те, що вона так довго виношувала у своїх думках і мріях, більше не потребувало дозволу, аби проявитися у світі. Вона відчувала, як у її жилах пульсує та сама первісна, дика сила лісових охоронців, а перед очима все ще пломеніли яскраві червоні куртки дівчаток — символ непереможної творчої енергії, яка відтепер вестиме її вперед. Вона була готова творити, діяти та проявляти свій вогонь без жодного страху.